Зробити з автомобіля "невидимку" – непроста задача, адже мало просто вкрити машину звичними плямами мультикаму чи пофарбувати машину в зелений колір. Мета камуфляжу – максимально розмити форми техніки серед рельєфів місцевості та підлаштуватись під кожен сезон. "Оборонка" поспілкувалася з майстром майстром Сабіром, який раніше займався камуфлюванням військових автівок у благодійному фонді CRAF. Він розкрив деякі "секрети" камуфляжу, які були перевірені в бойовій обстановці.
Вибір камуфляжу залежить від місцевості та сезону. Команда CRAF завжди використовувала кілька базових кольорів: олива, пісочний, світло-пісочний та коричневий відтінки.
Під кожен окремий напрям місій військових майстри підбирали окрему кольорову гаму та комбінації відтінків самого візерунку, бо в різних регіонах може відрізнятися навіть колір ґрунту.
Сабір згадує, що для Донецької області навесні та влітку майстри фарбували автомобілі у відтінки зеленого.
А для Херсонського напрямку, навпаки, використовували більше світлих і пісочних відтінків. Це пов'язано з особливостями рельєфів.
"Навіть,
якщо подивитися на Херсонщину з дрона – там навіть інша трава, інша земля", – каже Сабір.
Наступне, що впливає на вибір камуфляжу – погодні умови та сезон. Майстер ділиться, що на осінь машини були темніші, а на літо – світліші, бо після дощів місцевість стає темнішою та контрастнішою.
"Не треба думати: якщо трава зелена та яскрава, то значить покриємо все салатовим кольором", – каже він.
А ось білий зимовий камуфляж у CRAF практично не робили, бо українська зима часто бувала не сніжною. Натомість техніку фарбували дуже темними відтінками коричневого, що нагадують багнюку й чорний змочений ґрунт.
Темне покриття автомобілів також використовують для нічних місій.
Сабір наголошує, що фарби та лаки мають добре лягати на гладкі поверхні, а майстри – бути впевненими, що з часом матеріал не відшарується та не зітреться. Так покриття триматиметься за будь-яких умов роками.
Покриття повинне бути виключно матовим. Навіть мінімальний глянець створюватиме відблиски, які дають пряму підказку ворогу з будь-якого і з землі, і з неба.
А на дотик поверхня має бути шорсткою.
Саме шорсткість допомагає краще затримувати пил, що осідає на автівці, липнучи до мікроскопічних частинок покриття. Так з'являється додатковий природній елемент маскування й транспорт краще зливається з місцевістю.
Камуфляжні плями мають повторювати форми природних рельєфів. Одна з головних задач таких схем – візуально "ламати" контури автомобіля, каже Сабір.
Оскільки в природі ми рідко побачимо такі ж чіткі та прямі кути й грані, як на машинах – плями повинні розмивати геометрію кузова.
Найпоширенішою помилкою майстер називає камуфляжний "килим" – рівномірний малюнок із однакових плям по всій поверхні автомобіля. Натомість він радить майстрам звернути увагу на мультикам, бо він найбільш наближений до форм природи та може слугувати вдалим референсом.
Щоб влучно відтворити риси мультикаму на автівці, а не просто змалювати фігури – перші шари мають складатися з великих світлих і темних ділянок. Поверх них додають менші елементи інших відтінків, які частково перекривають попередній шар.
Елементи візерунка наносять так, щоб окремі частини кузова втрачали цілісність для людського ока або камери.
Спершу – це набір косих ліній під різними кутами у кілька шарів. Поверх – елементи, які перерізають ці лінії або доповнюють їх. Так формується хаотичний, але продуманий візерунок, який розмиває контури автомобіля.
"Якщо художник правильно підбирає кольори та тони, то з певної відстані зображення починає виглядати реалістичним. Так само працює і камуфляж: зблизька видно окремі лінії та плями, але на відстані 50-100 метрів автомобіль починає сприйматися як частина ландшафту, повалене дерево або невеликий горб", – каже Сабір.
Будь-яке, навіть якісно закамуфльоване авто, обов'язково треба ховати під сітками, гілками, деревами тощо. Тож фарбування у цій історії – лише важливий пазл для маскування. Техніку з яскравим або контрастним кольором набагато важче приховати.
Сабір ділиться відгуком військових про те, що камуфляж також суттєво пришвидшує процес маскування.
"Камуфляж дає фору, бо буває, хвилин 20 треба провозитися, щоб її не було видно хоча б з найпростішої камери дрона, якщо машина раптом, наприклад, біла", – розповідає він.
"Авто, в основному, "паляться" під час руху, бо за ними здіймається пил. Вони рухаються, а наші очі й чіпляються рухомі об'єкти. Є сенс фарбувати машини в матові фарби, але все одно лишаються вікна та лобове скло", – пояснює військовий.
А от у статиці камуфлювання з маскувальними сітками працюють краще. Так легше зливатися з середовищем. Олександр каже, що особливу увагу варто приділяти маскуванню місць, де машина перечікує активність дронів.
