До громад Вінниччини невпинно продовжують приходити скорботні звістки. Стало відомо про загибель ще десятьох вінничан: Григорія Березовського, Василя Гуркуна, Віталія Курку, Віталія Федоровича, Олега Славського, Олега Зайця, Олега Федченко, Андрія Ковальова, Олександра Сташока, Андрія Загниборода, повідомляє I-VIN.INFO.
Северинівська громада втратила свого земляка.
15 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Писарівка Сумського району Сумської області загинув Григорій Березовський, 10 березня 1992 року.
Воїн був солдатом, кулеметник-розвідником 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 аеромобільного батальйону.
Тростянеччина в жалобі.
Молодший сержант Василь Гуркун – головний сержант 1-ї стрілецької роти спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини А4773 – загинув 24 липня 2024 року поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області під час штурмових дій противника.
Він мужньо виконував свій військовий обов’язок і до останнього подиху залишався вірним Військовій присязі та українському народові.
Назавжди 55.
Ладижинська громада втратила мужнього воїна. 7 липня 2026 року обірвалося життя військовослужбовця ЗСУ, оператора протитанкового ракетного комплексу Віталія Курки.
Бершадська громада повідомила про втрату Олега Славського.
Серце молодшого сержанта перестало битися 18 липня 2026 року.
Олег народився 11 січня 1991 року. Дитинство та шкільні роки пройшли в селі Устя, яке стало для нього рідним. Тут він навчався, дорослішав і будував свої перші життєві плани.
26 червня 2026 року поблизу населеного пункту Комишуваха на Запорізькому напрямку він отримав важкі поранення внаслідок атаки ворожого дрона. Майже три тижні лікарі боролися за його життя, але 18 липня серце захисника зупинилося.
У нього залишилися дружина, діти, рідні та близькі.
Козятинська громада втратила свого земляка. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Чуйківка, Шосткинського району, Сумської області загинув Олег Заєць 1974 року народження.
Знову непоправна втрата для Якушинецької громади
Загинув Олег Федченко, житель села Якушинці.
Народився Олег Федченко 12 червня 1987 року у багатодітній родині в Якушинцях.
Потім проживав в селі Носиківці Шаргородського району, там пішов до школи, після завершення продовжив навчання в ПТУ-4.
У цивільному житті працював будівельником. Був відповідальним, працелюбним, надійним.
19 грудня 2022 року був призваний до лав ЗСУ, боронити державу від загарбника. Ніс службу командиром гармати самохідної артилерійської бойової машини. За самовіддану службу Олега Федченко був нагороджений низкою нагород.
14 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гусинка, Куп’янського району, Харківської області, головний сержант Олег Федченко отримав важке поранення внаслідок атаки ворожого дрону.
Того ж дня його було евакуйовано до Харкова для надання медичної допомоги, потім бійця перевели на лікування до Вінниці.
Проте 19 липня 2026 року серце воїна перестало битися.
У захисника залишилася мати, брат та сестра.
Вінниця 21 липня попрощалася з полеглим воїном Андрієм Ковальовим.
Андрій Ковальов «Мікрон» став на захист Батьківщини восени 2024 року. Як старший стрілець-оператор він виконував бойові завдання у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади.
Разом із побратимами стримував ворога на гарячому Покровському напрямку. Життя відважного воїна обірвалося 24 грудня 2024 року поблизу села Воздвиженка Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 39 років.
Андрій народився 12 грудня 1985 року у Вінниці. Тут закінчив загальноосвітню середню школу №11. Фахову освіту за спеціальністю «Оператор верстатів, ліній та установок» здобув у Вінницькому політехнічному технікумі. У цивільному житті Андрій працював у сфері машинобудування рідного міста (у ФОП Бондарчук). Разом із дружиною створив сім’ю та виховував донечку, якій зараз 8 років.
Від важкого поранення, яке отримав під час евакуації побратимів, відійшов у вічність захисник України, житель Калинівської громади Олександр Сташок.
Олександр Сташок народився 19 лютого 1978 року у селі Писарівка. Тут пройшло його дитинство та щасливі шкільні роки. Після навчання у школі, здобув професію майстра-плиточника. Однак пішов працювати не за професією, а у місцевий рибгосп.
У 2011 році Олександр повернувся до професії будівельника, їздив на заробітки у столицю,
працював за професією.
Наступним місцем роботи чоловіка стала компанія «Агромаш Калина», звідти й відправився на захист України.
Через пів року поранення та загострення хвороби вивели військовослужбовця із бойового строю. Та після тривалого лікування він знову повернувся до своїх побратимів, допомагав евакуйовувати поранених та загиблих із поля бою. Під час однієї з евакуації отримав важке поранення, несумісне із життям.
У загиблого воїна залишилися мама, дружина, три сина та брат.
Шаргородська громада втратила свого захисника.
18 липня 2026 року, перебуваючи на реабілітації, передчасно помер солдат Андрій Загниборода із Шаргорода (14.12.1994 року народження).
Андрій Анатолійович був стрільцем-снайпером, тримав оборону у найзапекліших та найгарячіших точках цієї війни. Він пройшов бої за Бахмут, Соледар та Покровськ. Захищаючи країну, воїн неодноразово отримував важкі поранення та контузії, але до останнього подиху залишався вірним присязі.
Читайте також: Командир найважчих напрямків: що відомо про нового головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
