27 липня, у День медичного працівника, загинув 24-річний бойовий медик Віталій Гакало на псевдо Професор. Хлопець добровільно їздив на фронт з 2022 року.
Про це повідомили в Департаменті охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації.
У 2020 році Віталій закінчив Кременецький медичний фаховий коледж та розпочав працювати фельдшером екстреної медичної допомоги у Тернополі. На початку повномасштабного вторгнення у травні 2022 року Професор супроводжував бригади екстреної медичної допомоги під час евакуації поранених захисників із Азовсталі.
У 2022 році Віталій вступив на другий курс до Тернопільського національного медичного університету за спеціальністю Медицина та почав поєднувати навчання та діяльність бойового медика.
«26 листопада 2022 року долучився до роботи Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ ім. Миколи Пирогова). Добровольцем вирушив на фронт як бойовий медик із позивним Професор», — зазначили в Департаменті охорони здоров’я.
Віталій виконував бойові завдання в районах Часового Яру, Бахмута, Соледара та на Лиманському напрямку.
У 2024 році медик добровільно брав участь в обороні Покровська та навколишніх населених пунктів, а у 2025 році виконував завдання на Курському напрямку.
У жовтні 2025 року підписав контракт і долучився до лав 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України, де продовжив службу бойовим медиком.
27 липня життя Віталія Гакало трагічно обірвалося.
Комунікаційниця та депутатка Юлія Костенко-Пуха написала: «Ти став частиною медиків-добровольців ПДМШ / PDMSh в одні з найтяжчих часів 22-го. Ріс у досвіді й мужності на стабілізаційних пунктах і в точках евакуації біля нуля. Памʼятаю, ти був зовсім дитиною, коли ми зустрілися вперше. А коли переписувалися востаннє, ти вже був серйозним бойовим медиком 67 ОМБр.
«Медицина — це те, що вмію робити найкраще», — казав ти. І ти мав стати доктором медичних наук. Справжнім професором. Може, одним із наймолодших. Бо в тебе для цього було все — розум, талант, характер і вже такий досвід, якого вистачило б на кілька життів. Ми втратили тебе, Друже!.. Втратили світло твоїх очей і сяйво твоєї посмішки. Втратили твій неоціненний досвід бойового медика і колосальний потенціал молодого лікаря.
Ти був сином, братом, другом, побратимом. Став військовим і поліг військовим".
Також про Віталія розповіли в медичному батальйоні Госпітальєри: «Вивозив важких поранених із-під Бахмута та Соледара, пережив обстріл шпиталю, працював у найгарячіших точках, коли за годину доводилося приймати по 20 поранених бійців.
Наш побратим госпітальєр Кевін згадує їхню першу зустріч у Лимані на стабпункті: «Віталій якраз завершував ротацію в ПДМШ і починав свій шлях у лавах Госпітальєрів. Ми тоді привезли йому першу чорно-жовту футболку нашого батальйону. Він прийшов до нас зовсім юним, майже дитиною за віком, але вже сформованим, серйозним фахівцем».
Віталій був з тих, хто не просто виконував роботу, а навчав інших: передавав досвід, показував на практиці складні маніпуляції і фактично вишколив не один екіпаж Госпітальєрів. Згодом він став хірургом організації MMR, працював на Донеччині, Запоріжжі, Сумщині, Дніпропетровщині, пройшов Покровськ та Курщину".
10 серпня Віталію Гакалу мало б виповнитися 25 років.
