Україна продовжує системно бити по російській паливній інфраструктурі. Під ударами опиняються нафтопереробні заводи, нафтобази, перекачувальні станції та інші підприємства, які забезпечують російську армію пальним і приносять гроші до бюджету країни-агресорки.
На тлі регулярних атак у Підмосков’ї місцева влада почала поширювати серед жителів інформацію про розташування укриттів. Водночас у Росії дедалі гостріше постає питання, чи варто вкладати мільярди у відновлення об’єктів, які після ремонту можуть знову стати цілями для українських безпілотників.
Політтехнолог Тарас Загородній в ефірі 24 Каналу пояснив, що перерви між атаками не обов’язково свідчать про зміну української стратегії. На його думку, українські сили можуть чекати, поки росіяни завершать дорогий ремонт пошкодженого підприємства, а потім завдавати повторного удару.
"Коли говорять, що якісь паузи, це означає, що воно працює. Чекають, поки вони відновлюються. Потім туди йдуть удари, щоб відбити ці дурні думки", - сказав Загородній.
Подібну тактику, за його словами, вже застосовували щодо одного з підприємств у Краснодарському краї.
Поки на заводі тривали відновлювальні роботи, нових атак не було. Після завершення ремонту об’єкт знову потрапив під удар, що призвело до значних додаткових збитків.
Проблема полягає не лише у вартості зруйнованого обладнання. Частина установок на російських НПЗ є складною, технологічно застарілою та залежною від імпортних комплектуючих. Через західні санкції швидко знайти заміну пошкодженим агрегатам стає дедалі важче. За інформацією Financial Times, на деяких великих російських заводах сліди пошкоджень залишаються помітними протягом кількох місяців, а ремонт ключових установок просувається повільно.
У липні 2026 року обсяги перероблення нафти в Росії, за оцінкою аналітичної компанії Kpler, впали приблизно до 3,8 мільйона барелів на добу. Це найнижчий показник за понад два десятиліття. Ситуацію погіршують не лише українські удари, а й планові ремонти та загальний знос обладнання.
Наприкінці липня безпілотники знову атакували об’єкти в Рязанській, Пермській і Волгоградській областях. Російська влада та галузеві джерела повідомляли про пожежі й перебої в роботі підприємств.
Загородній вважає, що постійна загроза повторних атак поступово позбавляє російські компанії мотивації повністю відновлювати підприємства.
"Ремонтувати ці нафтопереробні заводи немає ніякого сенсу. Вони все одно будуть знищені", - наголосив політтехнолог.
Навіть якщо заводи продовжать ремонтувати, роботи можуть обмежуватися частковим відновленням. У такому разі підприємства не зможуть повернутися до проєктної потужності та виробляти попередні обсяги бензину, дизельного й авіаційного пального.
Наступними цілями можуть стати газові об’єктиНа думку Загороднього, восени українські удари можуть поширитися на російські газорозподільні об’єкти.
"Москва, звичайно, буде готуватися, тільки їм це не допоможе. Я думаю, що Україна під осінь почне бомбардувати газорозподільчі станції", - сказав він.
Пошкодження газової інфраструктури теоретично здатне вплинути не лише на постачання палива споживачам. Частина російських теплових електростанцій використовує природний газ, тому серйозні перебої можуть створити додаткові проблеми з виробництвом електроенергії та тепла.
"Можеш сидіти в бомбосховищі, але якщо немає електрики, тепла та не можливо підвезти продукти, то воно тобі не допоможе", - наголосив Загородній.
Підсумовуючи, ми бачимо, що удари по паливній інфраструктурі мають для Росії накопичувальний ефект. Москва змушена одночасно витрачати гроші на ремонти, посилення протиповітряної оборони, захист підприємств і пошук дефіцитного обладнання. При цьому жодне відновлене підприємство не отримує гарантії, що найближчим часом знову не опиниться під атакою.
Нагадаємо, в ніч на 2 серпня дрони підпалили Саратовський НПЗ та уразили аеродром Енгельса.
