Мешканка окупованого Мелітополя намагалася через підконтрольний Росії суд зберегти сімейну квартиру, однак замість захисту своїх прав отримала відмову. Подібні рішення стають дедалі поширенішими на захопленій частині Запорізької області, де судова система фактично працює в інтересах політики перерозподілу нерухомості.
Спроба зберегти сімейне житло Як повідомили у так званому Запорізькому обласному суді, мешканка Мелітополя 1956 року народження звернулася з позовом про визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири за набувальною давністю.
Квартира спочатку належала подружжю та їхнім двом дітям. Після смерті чоловіка у 2005 році діти відмовилися від спадщини на користь матері, однак чверть квартири, оформлена на сина, залишилася зареєстрованою за ним.
Читайте також: У Ростові затримали жителя Мелітополя, який спалив АЗС, 21 автомобіль і триповерхову будівлю — що він розповів (фото, відео) За словами жінки, син ще з 2003 року фактично не проживав у квартирі, не брав участі в оплаті комунальних послуг і не цікавився житлом. Після початку повномасштабної війни він залишив територію Запорізької області та не отримав російський паспорт.
Саме тому пенсіонерка просила визнати спірну частку своєю власністю.
Однак окупаційний суд відмовив. У рішенні зазначено, що сам по собі факт проживання у квартирі та оплати комунальних послуг не є підставою для набуття права власності, а реєстрація сина у квартирі до 2021 року нібито свідчить про те, що він не втратив інтересу до свого майна.
скріншот тг-каналу окупантів
Чому такі рішення є небезпечними На перший погляд ідеться про звичайний майновий спір між родичами. Однак в умовах окупації подібні процеси мають зовсім інший зміст.
Російська влада не дозволяє громадянам України, які виїхали з окупованої території та не отримали російських документів, повноцінно реєструвати та переоформлювати нерухомість. Одночасно триває політика виявлення так званого «безхазяйного майна». Після внесення житла до відповідних списків воно може бути націоналізоване та передане у розпорядження окупаційної адміністрації.
Це стосується не лише цілих квартир, а й окремих часток у праві власності. Саме тому багато жителів намагаються через суди узаконити свої права або об'єднати майно у власності родичів,
які продовжують жити на окупованій території. Однак практика показує, що такі спроби далеко не завжди завершуються успіхом.
У випадку з мелітопольською пенсіонеркою суд фактично залишив 1/4 квартири за сином, який перебуває поза окупованою територією та не має російського паспорта. Надалі саме ця частка ризикує стати об'єктом зазіхань окупаційної влади в межах політики вилучення нерухомості.
Не виключено, що згодом право на цю частину житла отримає вже не родина, а державні структури або нові власники з числа переселенців із Росії чи учасників війни проти України.
Аналогічна історія сталася у Бердянську Практично ідентичний підхід окупаційні суди продемонстрували й в іншій справі.
Мешканка Бердянська просила визнати дійсним договір дарування квартири, який її син оформив у березні 2022 року перед виходом у черговий морський рейс. Через відсутність нотаріусів, які тоді не працювали, документ не був нотаріально посвідчений, однак квартира була фактично передана матері разом із ключами та всіма документами.
Після цього син повідомив, що повертатися на окуповану територію не збирається.
Жінка розраховувала через суд оформити право власності, однак отримала відмову.
Суд зазначив, що позивачка не довела ухилення сина від нотаріального оформлення угоди після початку роботи нотаріусів, а наявність ключів, документів на квартиру та оплата комунальних послуг не підтверджують переходу права власності.
скріншот тг-каналу окупантів
Спеціальні закони для вилучення нерухомості Масове вилучення житла у жителів окупованих територій стало можливим завдяки спеціально створеній окупантами правовій системі. Примітно, що російське законодавство саме по собі не забороняє іноземним громадянам володіти та купувати нерухомість у Росії. Однак для жителів захоплених територій України були запроваджені окремі правила.
Фактично українців поставили перед вибором: або отримувати російський паспорт і переоформлювати майно за російськими законами, або ризикувати втратити його. Якщо власник виїхав з окупованої території, не отримав російських документів або не встиг пройти нав'язану процедуру реєстрації, його квартиру чи частку в ній можуть визнати «безхазяйним майном» з подальшою передачею у власність окупаційної адміністрації.
Саме тому жителі Мелітополя, Бердянська та інших окупованих міст дедалі частіше намагаються через підконтрольні Росії суди оформити права на житло своїх родичів, які були змушені виїхати. Однак практика показує, що такі позови нерідко завершуються відмовами. Формально суди посилаються на норми права та відсутність необхідних доказів, але на практиці подібні рішення допомагають окупаційній владі зберігати можливість надалі вилучати таку нерухомість.
