Середні морські поставки російської нафти за чотири тижні до 23 серпня 2026 року скоротилися до 3,46 млн барелів на добу на тлі українських атак на нафтопереробні підприємства, чорноморську експортну інфраструктуру та танкери. У результаті Росія втратила можливість компенсувати скорочення внутрішньої переробки збільшенням експорту сирої нафти.
Раніше зупинка або скорочення завантаження російських НПЗ зазвичай означали, що більший обсяг сировини можна було спрямувати на зовнішні ринки. Однак тепер цей механізм працює значно гірше через проблеми з відвантаженнями з портів Чорного моря, повідомляє Bloomberg.
Ситуацію додатково ускладнили атаки на нафтові танкери. Через скорочення можливостей чорноморської логістики Москва була змушена змінювати маршрути поставок та перенаправити казахстанську нафту до Новоросійська. Це дозволило вивільнити частину потужностей для російської сировини в балтійському порту Усть-Луга, який розташований значно далі від України та вважається менш уразливим для атак.
Паралельно удари по нафто- і газопереробних підприємствах РФ призвели до скорочення виробництва нафтопродуктів та посилили дефіцит пального на внутрішньому ринку.
Російська влада намагається стримувати ситуацію за допомогою обмежень на експорт бензину, дизельного та авіаційного пального, однак такі заходи водночас скорочують можливості отримувати доходи від продажу нафтопродуктів за кордон.
За оцінками вторинних джерел ОПЕК, у липні Росія видобувала близько 8,887 млн барелів сирої нафти на добу. Bloomberg зазначає, що це найнижчий показник приблизно за шість років і майже на 1 млн барелів на добу менше рівня, дозволеного РФ у межах домовленостей ОПЕК+.
Водночас говорити про обвал російського нафтового експорту поки що не можна. Попри останнє скорочення поставок, від початку 2026 року середній обсяг морського експорту російської нафти приблизно на 9% перевищує найвищий середньорічний показник, зафіксований після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Останні зміни, однак, свідчать про новий для російського нафтового сектору ризик: одночасне пошкодження переробних потужностей та експортної логістики звужує можливості маневрувати потоками сировини між внутрішнім ринком і закордонними покупцями.
