В окупованому Мелітополі фейковий «Запорізький обласний суд» відправив за ґрати 47-річну місцеву мешканку. Жінку засудили до 13 років позбавлення волі в колонії загального режиму.
Представники окупаційних структур заявили, що з травня по серпень 2023 року мелітопольчанка через чат-бот у месенджері надсилала дані про місця дислокації російських військових та їхньої техніки в Мелітополі та Приазовському районі.
Дії мелітопольчанки окупаційні силовики кваліфікували за статтею 276 КК РФ — «шпигунство». Фейковий «Запорізький обласний суд» визнав жінку винною та призначив їй 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму.
Таким чином, за передачу відомостей про російських військових мешканка окупованого Мелітополя отримала величезний строк за російським законодавством, яке загарбники продовжують застосовувати на тимчасово окупованій території України.
При цьому сам факт обвинувачення та наведені окупаційними структурами обставини справи є їхньою версією подій. Російські силовики не є легітимними органами влади на окупованій території України,
а винесені ними вироки не визнаються українською державою.
Читайте також: нічна атака БПЛА в окупованому Мелітополі — уражено штаб «Єдиної Росії» (фото) Каральна машина в діїЦей вирок — лише черговий прояв масштабної зачистки, яку росіяни проводять на захоплених територіях. Від перших днів окупації регіон перетворився на зону тотального контролю, де жорстко придушується будь-який прояв незгоди. Приводом для затримання та фабрикації кримінальної справи може стати що завгодно: старе листування, проукраїнський лайк у соцмережах, фінансова підтримка ЗСУ або звичайний донос сусідів.
Для виправдання репресій окупанти масово використовують статті про «шпигунство» та «державну зраду». Під такі звинувачення потрапляють мешканці, яких російські силовики підозрюють у нелояльності до окупаційного режиму. Навіть лояльні до РФ громадяни шоковані місцевими «судилищами»: за звичайний репост або коментар в інтернеті люди отримують реальні строки, часом суворіші, ніж за тяжкі злочини.
Головний парадокс окупаційного режиму полягає в тому, що загарбники, які прийшли на чужу землю зі зброєю, судять її мешканців за любов до власної країни. Вибиті під тиском «зізнання» та «каяття» на камеру, а також постановочні вироки стали одним із головних інструментів залякування населення на окупованих територіях.
