Для ефективної боротьби з повітряними цілями українським розрахункам ППО потрібні не тільки ракети. Однією з найгостріших проблем стала нестача електроніки, яка допомагає вчасно виявляти дрони, підтримувати зв'язок та забезпечувати обладнання живленням.
Про це пише Business Insider.
Сержант української ППО з позивним «Янкі» розповів, що його підрозділу найскладніше знаходити саме допоміжне обладнання. Насамперед ідеться про детектори безпілотників та засоби радіоелектронної боротьби.
Такі пристрої фактично стають додатковими «очима» для розрахунків ППО. Вони можуть фіксувати радіосигнали ворожих безпілотників і попереджати військових про їхнє наближення.
«Я говорю радше про пристрої, які визначають місцезнаходження дронів і попереджають вас», — пояснив «Янкі». За його словами, саме електроніку часто знайти найважче.
Підрозділ військового використовує переносні зенітно-ракетні комплекси, серед яких американські Stinger та радянські «Ігла». Вони дозволяють боротися з низьколетючими літаками, вертольотами, крилатими ракетами та безпілотниками, однак ціль спочатку необхідно вчасно виявити.
Ще одна постійна потреба — автономне живлення. «Янкі» назвав серед необхідного портативні електростанції EcoFlow та акумулятори великої місткості.
Електроенергія потрібна не тільки для роботи засобів ППО. Від неї залежать радіостанції, супутникові термінали, ноутбуки, системи РЕБ, обладнання для безпілотників, датчики та інша електроніка на позиціях.
Зі звичайними генераторами на передовій виникає окрема проблема. Вони створюють шум і можуть видати розташування військових, тоді як акумуляторні станції дозволяють забезпечувати техніку електроенергією без такого демаскувального чинника.
Ситуацію ускладнюють російські удари по українській енергетичній інфраструктурі. Крім того, частина потрібного військовим обладнання належить до порівняно нових технологій, виробництво яких ще не завжди відповідає масштабам потреб фронту.
Проблеми виникають і з розподілом техніки між підрозділами. Українські військові нерідко самостійно шукають необхідне спорядження, безпосередньо працюють із виробниками або звертаються по допомогу до волонтерів.
Така децентралізована модель дає змогу швидко випробовувати нові рішення та пристосовувати їх до реальних умов війни. Водночас забезпечення різних підрозділів може суттєво відрізнятися, тому частину необхідної техніки військовим доводиться діставати власними силами.
Попри це, ПЗРК залишаються важливою частиною протиповітряної оборони безпосередньо біля фронту. Stinger, польські Piorun та радянські «Ігла» прикривають піхоту й обмежують можливості російської авіації діяти на малих висотах.
Підрозділ «Янкі» працює поблизу переднього краю та безпосередньо прикриває піхотинців. За словами сержанта, небезпека там настільки висока, що навіть переміщення на кількасот метрів інколи розтягується на кілька днів, оскільки військовим доводиться чекати на безпечний момент.
