В окупованому Генічеську російська адміністрація відкрила виставку «Ленінградська область у роки Великої Вітчизняної війни».
Про це редакції «Район.Генічеськ» стало відомо з окупаційних каналів новин.
Експозиція складається приблизно зі 180 фотокопій архівних документів, які окупанти використовують для просування власної версії історії Другої світової війни, яку вони називають «Вєлікая Атєчєствєнная»
Виставка запрацювала у Генічеському центрі культури та дозвілля. За повідомленнями окупаційних ресурсів, відвідувачам демонструють документи, пов’язані з життям Ленінградської області у воєнні роки.
Серед представлених матеріалів — документи про так звану «Дорогу життя», роботу Волховської ГЕС, діяльність Фонду оборони та допомогу фронту. Окремий акцент організатори зробили на житті цивільного населення під час блокади Ленінграда.
Однак сама назва виставки та спосіб подачі матеріалів уже вказують на російську історичну рамку. У Росії термін «Вєлікая Атєчєствєнная война» використовується як ключовий елемент державної історичної політики, тоді як ширший контекст Другої світової війни не вживається окупаційними пропагандистами.
Не менш важливим є питання того, які саме документи потрапили до експозиції, а які залишилися за її межами. Виставка, сформована окупаційними структурами, очевидно, не претендує на всебічне представлення складної історії війни. Документи, які можуть суперечити сучасним російським пропагандистським наративам, цілком очікувано не стають центральною частиною подібних експозицій.
Зокрема, російська офіційна історіографія протягом десятиліть вибірково акцентує увагу на героїзмі радянської армії та цивільного населення, водночас не говорить про репресії, депортації, злочини сталінського режиму, пакт Молотова — Ріббентропа, знищення української ідентичності та інші сторінки радянської політики напередодні й під час війни.
Тому виставка в Генічеську — це не просто демонстрація архівних копій. В умовах окупації культурні установи використовуються російською адміністрацією і як інструмент формування потрібного ставлення до історії.
Особливо показово, що подібні заходи проводять саме в окупованому Генічеську, де російська влада паралельно намагається перебудувати освітній та культурний простір за власними стандартами. Через виставки, пам’ятні акції, лекції та роботу бібліотек окупанти поступово нав’язують населенню російську систему координат та трактування минулого.
Водночас історія Другої світової війни значно складніша за набір героїчних сюжетів і вибраних архівних матеріалів. Її вивчення потребує доступу до різних джерел та можливості бачити події без політичної цензури й пропагандистського відбору.
