Такі дані оприлюднив директор Департаменту релігійної свободи «Місії Євразія» Михайло Брицин.
Він повідомив, що вони ведуть окремий OSINT-моніторинг пошкоджених і зруйнованих релігійних будівель.
«Ми перевіряємо повідомлення релігійних громад, державних органів, місцевої влади, медіа, фото й відео та намагаємося не рахувати один об’єкт двічі».
Дані за місяцями: січень — 8, лютий — 11, березень — 7, квітень — 8, травень — 5, червень — 15, липень — 16. За належністю: УПЦ МП — 38; ПЦУ — 3; УГКЦ — 3; РКЦ — 3; протестантські та євангельські громади — 15; юдаїзм — 1; іслам — 1; інші або точно не встановлені — 6.
Дослідники звертають увагу, що із 9-ти повністю зруйнованих в 2026 році будівель 6 належали протестантським громадам, 3 — УПЦ МП. До 2026 року будинки протестантських громад складали тільки 26% загальної статистики пошкоджень або руйнацій.
Своїм завданням автори дослідження вважають не назвати найбільші цифри, а надати найнадійніші.
«Бо загибель навіть одного священика чи пастора — вже велика трагедія для його рідних і громади. Так само втрата навіть однієї релігійної споруди — це біль,
який важко передати. Сім можливих позицій ми свідомо залишили поза основною цифрою, доки не буде достатнього підтвердження. Найскладніше отримувати інформацію з окупованих територій і районів активних бойових дій.
А після 31 липня список уже продовжився. 15 серпня пошкоджено катедральний собор святого Миколая УГКЦ у Харкові. 19 серпня — одразу три храми УПЦ МП у Херсоні. Тому цифра 70 — не остаточний підсумок, а підтверджений мінімум станом на 31 липня».
В «Місії Євразія» запевнили, що будуть продовжувати перевіряти кожен випадок. «Бо за статистикою мають залишатися не тільки цифри, а й правда про те, що відбувається з релігійними громадами України», — сказав Михайло Брицин.
«Російські ракети, дрони, авіабомби й артилерія продовжують руйнувати церкви, молитовні будинки, синагоги й мечеті України. За кожною пошкодженою будівлею — громада, людська праця і посвята, пам’ять, молитви, чиєсь життя. Руйнування Росією релігійних будівель в Україні — лише частина ширшої картини агресії кремлівського режиму в релігійній сфері.
На окупованих Росією територіях силовики конфіскують церковні приміщення й житло служителів,
убивають священиків і пасторів, проводять арешти, допити й тортури, депортують або примушують виїжджати незгодних. Ті, хто залишається, стикаються з рейдами, примусовою реєстрацією, заборонами й жорстким контролем церковного життя. Ми системно документуємо ці переслідування у звітах «Місії Євразія».
Внаслідок російської агресії гинуть і церковні служителі. Окремо ми працюємо над проектом «Книга пам’яті війни», де документуємо історії священиків, пасторів і церковних служителів, загиблих унаслідок російської агресії, зберігаючи їхні імена, служіння та обставини загибелі для майбутніх поколінь».
Як зазначив Михайло Брицин, окремим напрямом їх досліджень залишається російський вплив у релігійному середовищі — від діяльності окремих релігійних діячів до використання церковних і міжнародних зв’язків у ширшій системі інформаційного та політичного впливу.
«В гібридній війні воюють не тільки за території й ресурси. Воюють за серця й розум людей, за їхню прихильність, покору, лояльність і навіть за так звану «нейтральність». Це теми окремих розмов», — наголошує керівник Департаменту релігійної свободи «Місії Євразія».
