22 серпня 2026 року Євгеній отримав важке поранення. Лікарі військово-медичного шпиталю м. Дніпра активно боролися за життя Захисника. На жаль, врятувати його не вдалося…
30 серпня 2026 року серце Євгенія Андрійовича перестало битися.
Народився 2 лютого 1996 року, у родині зростав разом із сестрою Дариною. Євгеній був старшим братом і з особливою ніжністю ставився до своєї сестрички, лагідно називаючи її «Лулу». Навчався у Середино-Будській загальноосвітній школі №1. Після здобуття неповної середньої освіти продовжив навчання у ВСП «Глухівський агротехнічний фаховий коледж СНАУ». Юнак мав феноменальну пам’ять. Особливо любив уроки історії, легко запам’ятовував дати та історичні події.
З дитинства Євгеній захоплювався автомобілями. Він не просто любив машини — вмів їх ремонтувати, розумівся на техніці та із задоволенням працював із нею. Згодом працював виїзним механіком. Там його знання, відповідальність і золоті руки були особливо цінними.
У 2016 році Євгеній пішов на строкову військову службу, яку проходив у Чернігівській області. Це стало важливою частиною його життя, загартувавши характер та виховавши ще більшу відповідальність.
Рідні та друзі згадують його найкращими словами: «Женя був добрим, щирим, безвідмовним, товариським, працьовитим та врівноваженим. Він ніколи не поспішав із рішеннями — усе обдумував і зважував. У людях найбільше цінував доброту, щирість та людяність».
Згодом доля подарувала йому зустріч із коханою дівчиною Тетяною. Поруч із нею...
