Під час повномасштабної війни Буча стала одним із найвідоміших символів злочинів російської армії проти мирного населення України. Після звільнення міста навесні 2022 року правоохоронці, журналісти та міжнародні експерти почали документувати численні випадки вбивств, незаконних затримань, катувань і жорстокого поводження з цивільними. Нове журналістське розслідування проливає світло на особу російського військовослужбовця, якого пов’язують із терором у Бучі.
Йдеться про Артема Дементьєва — військового зі складу 234-го десантно-штурмового полку, дислокованого у Пскові. За даними авторів документального розслідування, він міг виконувати обов’язки снайпера-розвідника під час окупації частини Київщини. Журналісти досліджували його можливу участь у злочинах проти мешканців Бучі, зокрема у вбивствах, знущаннях і катуваннях цивільних.
Як журналісти встановлювали особу російського військовогоРозслідування під назвою «Буча. Вертикаль терору» підготували журналісти проєктів «Радіо Свобода». У документальній стрічці вони намагалися відтворити події, які відбувалися в місті під час російської окупації,
а також простежити командну структуру підрозділу, військовослужбовці якого перебували на Київщині.
Для ідентифікації Дементьєва автори використали матеріали з відкритих джерел, архівні фотографії, відеозаписи та внутрішні списки російського підрозділу. Окрему увагу приділили зіставленню зовнішності чоловіка, його біографічних даних, інформації про проходження служби та свідчень людей, які пережили окупацію.
Важливу роль у розслідуванні відіграли мешканці Бучі. За словами журналістів, місцеві жителі впізнали російського військового за фотографіями та розповіли про обставини перебування окупантів у місті. Свідчення очевидців допомагають встановити не лише окремі епізоди насильства, а й загальну картину системного терору, який чинили російські військові.
Автори фільму також намагалися отримати коментар від самого Артема Дементьєва. За інформацією розслідувачів, зв’язатися безпосередньо з ним не вдалося, однак журналісти поспілкувалися з його дружиною. Вона заперечила звинувачення на адресу чоловіка. Водночас позиція родини фігуранта не скасовує необхідності перевірки всіх зібраних матеріалів компетентними органами та їх оцінки в межах кримінального провадження.
Свідчення про катування цивільних у БучіОприлюднені у фільмі матеріали стосуються не поодинокого конфлікту, а ширшої системи насильства, яку російські війська застосовували на окупованих територіях Київської області. Людей незаконно затримували, утримували у непридатних умовах, допитували, били та залякували. Частина цивільних зникла безвісти або була вбита.
Для мешканців Бучі окупація супроводжувалася постійною небезпекою. Російські військові перевіряли телефони, документи та особисті речі, проводили обшуки у будинках, облаштовували блокпости й місця тимчасового утримання. Будь-яка підозра у проукраїнській позиції могла стати приводом для затримання. Люди були змушені виживати без належного доступу до медичної допомоги, продуктів, води та зв’язку.
У розслідуванні наголошується, що злочини в Бучі могли відбуватися в межах вертикально організованої системи. Журналісти аналізують, як діяли окремі підрозділи, хто віддавав накази, як між військовими розподіляли функції та чому насильство проти цивільних набуло масового характеру. Такий підхід важливий для встановлення не лише безпосередніх виконавців,
а й командирів, які могли знати про злочини або сприяти їх вчиненню.
Свідчення очевидців, фото-, відеоматеріали та інші докази мають вирішальне значення для майбутніх судових процесів. Вони дають змогу відновити хронологію подій, встановити місця перебування військових, ідентифікувати причетних осіб та перевірити їхні ролі у злочинах. Водночас кожен доказ має бути належним чином зафіксований і перевірений слідством, аби його можна було використати в українських та міжнародних судах.
Чому розслідування важливе для КиївщиниБучанська трагедія стала частиною великої справи про воєнні злочини росії в Україні. На Київщині після деокупації виявили численні місця злочинів, поховання цивільних та докази незаконного поводження з людьми. Для родин загиблих і постраждалих встановлення конкретних виконавців та командирів є питанням справедливості, а для держави — необхідною умовою притягнення агресора до відповідальності.
Журналістські розслідування доповнюють роботу слідчих органів. Репортери часто знаходять інформацію у відкритих базах, соціальних мережах, супутникових знімках,
архівах і свідченнях очевидців. Завдяки цьому вдається встановлювати особи військових, які намагалися приховати свою участь у війні або повернулися до росії та продовжили службу.
Історія Артема Дементьєва, яку досліджують автори фільму, демонструє, наскільки важливо не дозволити стерти сліди злочинів. Російські військові можуть змінювати місце служби, видаляти фотографії, приховувати інформацію про підрозділи та заперечувати перебування в Україні. Проте свідчення потерпілих, документи, цифрові сліди та матеріали з місця подій здатні зберегти докази на роки.
Поширення інформації про злочини в Бучі також має значення для суспільної пам’яті. Мешканці міста пережили події, які неможливо звести лише до статистики. За кожним епізодом стоять конкретні люди, родини та зруйновані життя. Саме тому документування воєнних злочинів потрібне не лише для суду, а й для майбутнього відновлення справедливості та недопущення замовчування трагедії.
Розслідування «Буча. Вертикаль терору» привертає увагу до необхідності подальшого пошуку причетних до злочинів російських військових. Остаточну юридичну оцінку діям конкретних осіб мають надати слідчі та судові органи. Водночас зібрані журналістами матеріали можуть стати важливим джерелом для встановлення обставин окупації Бучі та притягнення винних до відповідальності.
Пам’ять про жертв Бучі та інших населених пунктів Київщини залишається важливою складовою боротьби України за правду і справедливість. Кожне нове свідчення, документ або встановлене ім’я наближає момент, коли організатори й виконавці воєнних злочинів постануть перед судом.
