Українці, які живуть на захоплених Росією територіях, щодня протистоять русифікації та спробам стерти їхню національну ідентичність. Навіть українська мова, музика або спілкування з людьми на підконтрольній Україні території можуть становити для них небезпеку.
Проєкт "Почуті" опублікував у Facebook розповіді людей з окупованих районів Херсонської та Луганської областей, а також Криму. Задля їхньої безпеки автори змінили голоси співрозмовників і використали вигадані імена.
"Знаєте, окупація — це не лише загарбники на вулицях. Це щоденна, виснажлива боротьба за власну душу. Нас намагаються стерти, занурити в морок і змусити забути — хто ми. Кожен день тут — це боротьба за те, щоб не збожеволіти від цього тиску. Це як ГУЛАГ, тільки без колючого дроту", — розповідає один із героїв відео.
Українська школа потай від окупантівГероїня, яку у відео назвали Вірою, живе на окупованій частині Херсонщини. Її діти продовжують дистанційно навчатися за українською програмою, але паралельно родині доводиться мати справу з російською школою.
"Ми змушені тягнути дві школи одночасно.
Діти — українську онлайн, а я замість них — російську. Мені доводиться сидіти з ними за підручниками, щоб син не заплутався в літерах — він читає й пише лише українською. Це наша маленька, щоденна битва за збереження рідного", — говорить жінка.
Російська влада використовує школи на окупованих територіях для русифікації дітей і нав’язування власного трактування війни. Моніторингова місія ООН з прав людини офіційно визнала, що діти та їхні батьки зазнають репресій з боку окупаційної влади за прагнення зберегти українську ідентичність — зокрема за спілкування українською мовою та онлайн-навчання за українською програмою.
Музика, кіно та спогади про дитинствоОлег із Луганська пов’язує Україну зі спогадами про дитинство, подорожами та знайомими з юних років речами. Тепер українські фільми, музика й онлайн-спілкування допомагають йому не втрачати цей зв’язок.
"Пам’ять про Україну — це пам’ять про дитинство. Це відпочинок у Криму щоліта, це українські смаколики, це “Новий канал” та QTV. Нині, в окупації, тримаю зв’язок з Україною: онлайн-ігри з українцями та кіно",
— розповів чоловік.
Саша із Сімферополя шукає нагадування про Україну в міському просторі, музиці та спілкуванні.
"Пам’ять про Україну зберігаю через місця й речі, які нагадують Україну. Наприклад, пам’ятники Тарасові Шевченку, різні наліпки й написи українською, історичні канали на YouTube. Слухаю “Океан Ельзи”, SadSvit і Nord Division. А ще — спілкуюся з людьми з України, які нагадують, що я не один, що комусь потрібен удома", — говорить він.
Як кримчани зберігають українську ідентичністьВіктор із Криму наголошує, що приналежність до України не визначається документами, які людям примусово нав’язує окупаційна влада. Для багатьох кримчан головними залишаються родинна пам’ять, особиста історія та зв’язок із близькими.
"Українську ідентичність кримчани тримають не в документах, а в серці, в історії свого роду. Підтримка зв’язку з Україною під час окупації — це, перш за все, зв’язок з рідними, які залишилися на підконтрольній території України. Окупанти намагалися й намагаються розірвати цей зв’язок, але у них це ніколи не вийде. Родинні зв’язки, любов до України та своєї історії сильніші за страх",
— переконаний Віктор.
Про що просять українці в окупації Герої відео закликають жителів вільної частини країни цінувати можливість відкрито говорити українською, підтримувати свою культуру та не забувати про людей, які залишилися на захоплених територіях.
"Українці! Робіть своє, підтримуйте своє, цінуйте українське, насолоджуйтеся кожною можливістю сказати щось гарне українською. Це те, чого нам так не вистачає в окупації", — звернувся Олег.
Для людей, які не приховують від себе власну українську ідентичність, життя під російським контролем пов’язане з постійною небезпекою.
"Свідомий українець тут — це болюча самотність, це страх розкриття, це відчуття втраченого життя, це постійний ризик бути викритим. Я хочу, щоб нас розуміли та сприймали як українців", — йдеться у відео.
Люди ризикують своїми життями, залишаючись відданими своїй країні. Українці потайки навчають дітей в українських школах, зберігають прапори у схованках, слухають українську музику та щосили намагаються залишатись частиною цього життя. За проукраїнську позицію та свідоме збереження ідентичності українці системно піддаються переслідуванням та репресіям з боку окупантів — їх беруть у полон, катують та нерідко просто вбивають.
За даними омбудсмана Дмитра Лубінця, у російському полоні верифіковано близько 1,9 тис. цивільних. Проте РФ часто приховує, що утримує українців у неволі, а також замовчує факти їхньої загибелі чи вбивства. До Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внесено близько 16 тис. цивільних українців. Тобто їхня доля залишається невідомою.
"Територію окупувати можна. Людину — ні" — підсумували розповіді героїв автори ролика.
Раніше ми писали, як Росія запроваджує на окупованих територіях нові підручники та намагається стерти українську ідентичність дітей.
