Росія вперше провела вибори до Державної думи за одномандатними округами, незаконно створеними на окупованій території Донецької області. За даними російської Центральної виборчої комісії, у всіх трьох округах лідирують кандидати від путінської «Єдиної Росії»: пропагандистка, військова кореспондентка російського «Першого каналу» Ірина Куксенкова, колишній голова «уряду» угруповання «ДНР» Олександр Бородай та представник вугільного бізнесу Сергій Макаров. Їхній заявлений результат — від 60% до майже 70% голосів.
Однак самі цифри мало що говорять про реальне ставлення мешканців окупованих територій до кандидатів. Більша частина голосування відбулася ще до офіційних трьох днів виборів, членів комісій відправляли з урнами по домівках і вулицях, їх супроводжували озброєні силовики, адреси частини дільниць не оприлюднювалися, а незалежної міжнародної місії ОБСЄ на виборах не було.
При цьому до створених Росією «виборчих округів» увійшли навіть міста Донецької області, які Москва не контролює, — Краматорськ, Слов’янськ, Лиман, Костянтинівка, Покровськ і Добропілля.
75% «проголосували» ще до основних днівФормально основні дні так званих виборів до Держдуми відбувалися 18–20 вересня. Однак на окупованій частині Донецької області цей процес розпочався значно раніше.
Російські військовослужбовці почали голосувати 30 серпня, а з 8 вересня дострокове голосування поширили й на цивільних. Воно тривало до 17 вересня. Створена Росією виборча комісія пояснювала таку схему близькістю фронту та міркуваннями безпеки.
На початок трьох основних днів голосування окупаційна влада вже заявила, що у голосуванні взяли участь близько 75 % виборців. Для порівняння: остаточну явку на всій підконтрольній РФ частині Донецької області російські органи оцінили приблизно в 81%. Тобто, якщо виходити з офіційних російських даних, переважна більшість голосів була отримана ще до початку звичайної роботи дільниць.
Для дострокового голосування було сформовано мобільні групи з переносними урнами. Російські джерела повідомляли про 633 дільничні комісії та 1266 мобільних груп. Комісії виїжджали безпосередньо до людей, організовували голосування біля будинків та в інших заздалегідь визначених місцях.
Такі групи супроводжували представники російських силових структур. На фотографіях та відео з окупованої Донеччини поруч із членами комісій видно озброєних людей. Саму наявність силового супроводу підтверджували й представники окупаційних органів, пояснюючи це необхідністю забезпечити безпеку.
Працівників бюджетної сфери змусили до дострокового голосування — головною вимогою було підтримати «Єдину Росію». Один із анонімних співрозмовників «Новин Донбасу» розповів, що у працівників вимагали фотографію заповненого бюлетеня.
В останній день голосування, 20 вересня, дільниці закрили вже о 14:00. Російська сторона пояснила скорочення робочого часу загрозами атак безпілотників. На той момент окупаційна виборча комісія вже заявляла про явку понад 81%.
«Виборці» з Краматорська та Слов’янськаЩе одна особливість цієї кампанії — саме поділ округів.
Росія створила на території Донецької області три одномандатні округи: Макіївський № 13, Донецький № 14 та Горлівський № 15. При цьому їхні межі визначалися не за територією, яку російська армія фактично контролює, а виходячи з російських претензій на всю Донецьку область.
До Макіївського округу Росія включила, серед іншого, Макіївку, Харцизськ, Іловайськ, Амвросіївку, Старобешеве та частину Донецька.
Донецький округ охоплює частину Донецька, Докучаєвськ, Маріуполь, Волноваху, Мангуш, Курахове та Велику Новоселку. Водночас до його складу входять підконтрольні Україні Покровськ і Добропілля.
Ще більш показовим є Горлівський округ: окрім Горлівки, Єнакієвого, Дебальцевого, Сніжного, Шахтарська, окупованих Бахмута та Авдіївки, Росія формально включила туди Краматорськ, Слов’янськ, Лиман та Костянтинівку — міста, в яких російські вибори фізично не проводилися.
Російські органи заявляли про понад 1,6 млн виборців у трьох округах. Однак перевірити реальну чисельність людей, які сьогодні перебувають на окупованій території, неможливо: за роки війни регіон пережив кілька хвиль масового переміщення населення, а частина населених пунктів, включених до округів, взагалі не перебуває під контролем Росії.
Це ставить під сумнів і саму базу, на основі якої розраховувалася заявлена явка.
Три округи — три кандидати від «Єдиної Росії»Після підрахунку 100 % протоколів у всіх трьох округах перше місце,
за даними російської ЦВК, посідають представники «Єдиної Росії».
Найвищий результат показала Ірина Куксенкова у Макіївському окрузі №13 — 69,53%. Кандидат від КПРФ Борис Литвинов набрав 10,35%, Оксана Сигідіна від «Справедливої Росії» — 10,05%.
У Донецькому окрузі №14 Олександр Бородай набрав 60,35%. Олексій Дорофєєв від партії «Нові люди» отримав 20,15%, Денис Караяні від ЛДПР — 10,31%.
У Горлівському окрузі № 15 Сергій Макаров набрав 62,38 %. Андрій Крамар від ЛДПР набрав 20,08 %, Георгій Селезньов від «Нових людей» — 6,32 %.
Отже, якщо російська ЦВК затвердить ці результати без змін, усі три одномандатні мандати, якими Москва наділила окуповану частину Донецької області, дістануться «Єдиній Росії».
Ірина Куксенкова: від військового кореспондента — до Державної думиІрина Куксенкова — спеціальна кореспондентка російського «Першого каналу» та одна з найпомітніших у ЗМІ фігур серед трьох кандидатів.
Вона багато років працює військовим кореспондентом, висвітлювала бойові дії в Чечні, Грузії, Сирії та Україні. На Донбасі працює з 2014 року. У квітні 2022 року Куксенкова отримала важке поранення під час роботи поблизу Маріуполя.
Отже, партія висунула кандидатом від найбільшого промислового міста окупованої Донеччини не місцевого чиновника чи чинного депутата, а кореспондента федерального державного телеканалу, чия публічна діяльність у регіоні з 2014 року була насамперед пов’язана з пропагандою та підтримкою російських військових.
Олександр Бородай: повернення постаті 2014 рокуБородай — найвідоміша політична постать серед трьох кандидатів.
Навесні 2014 року громадянин Росії Олександр Бородай приїхав до Донецька і з травня по серпень обіймав посаду так званого «голови Ради міністрів» угруповання «ДНР», створеного за підтримки Росії.
Згодом він очолив російський «Союз добровольців Донбасу». З 2021 року Бородай є депутатом Державної думи від партії «Єдина Росія». Причому в чинному скликанні він був обраний за федеральним списком і офіційно представляв Ростовську область.
Бородай перебуває під санкціями Європейського Союзу, США, Великої Британії, Канади та низки інших держав через дії, пов’язані з порушенням територіальної цілісності України.
Тепер партія відправила його до Донецького округу № 14.
Саме до цього округу Росія включила Маріуполь, Волноваху та низку інших територій, захоплених після початку повномасштабного вторгнення, а також Покровськ і Добропілля, які Москва не контролює.
Кандидат, якого Росія пропонує як «представника» частини Донецької області, не є уродженцем цього регіону. До подій 2014 року його кар’єра була пов’язана насамперед із Москвою, журналістикою, політичним консультуванням та участю в різних збройних конфліктах.
16 травня 2014 року громадянин Росії Олександр Бородай був призначений так званим «прем’єр-міністром ДНР». До цього він не мав постійної політичної кар’єри чи місця проживання в Донецькій області.
7 серпня 2014 року він пішов у відставку та передав свої повноваження Олександру Захарченку. На прес-конференції Бородай описував свою роль як роль «кризового менеджера» та «стартапера», заявляючи, що завдання щодо формування «ДНР» виконано. Після відставки він ще деякий час залишався генеральним радником Захарченка та заступником голови створеного формування, а остаточно залишив офіційну посаду в жовтні.
Сам Бородай після голосування заявив російським ЗМІ,
що практично не проводив звичайної виборчої кампанії, оскільки перебував на фронті.
У травні 2021 року «Союз добровольців Донбасу» уклав угоду про співпрацю з «Єдиною Росією», а Бородай взяв участь у партійних праймеріз. Восени того ж року він отримав депутатський мандат за федеральним списком «Єдиної Росії». У Державній думі, що діятиме до виборів 2026 року, він представляв Ростовську область, а не Донецьк, і обіймав посаду заступника голови комітету у справах СНГ, євразійської інтеграції та зв’язків із співвітчизниками.
Сергій Макаров: представник вугільної галузіПро Сергія Макарова у публічному просторі інформації значно менше.
Він народився в Донецьку в 1983 році і більшу частину своєї професійної кар’єри провів у вугільній промисловості. Починав гірничим робітником на шахті «Жовтневий рудник», потім працював на інженерних посадах, зокрема на шахті імені Скочинського. Останніми роками пов’язаний із компанією «Імпекс-Дон», яка управляє вугільними активами на окупованій території. У російських передвиборчих матеріалах Макаров фігурував як заступник директора компанії.
На відміну від Бородая чи Куксенкової, до кампанії 2026 року Макаров не був помітною фігурою на федеральному політичному чи медійному рівні. Публічна політична активність у нього з’явилася переважно в рамках кампанії «Єдиної Росії».
Партія висунула його в Горлівському «окрузі» № 15 — тому самому, до якого російське законодавство формально включило не лише окуповані міста, а й Краматорськ, Слов’янськ, Лиман та Костянтинівку.
«Міжнародні спостерігачі» без ОБСЄРосійська ЦВК заявляла про понад тисячу іноземних спостерігачів на виборах. При цьому Москва не запросила головну спеціалізовану міжнародну структуру зі спостереження за виборами — Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини.
Ще 6 серпня БДІПЛ ОБСЄ та Парламентська асамблея ОБСЄ заявили, що Росія не надіслала їм запрошення. В організації наголосили, що відсутність незалежної місії позбавляє виборців та міжнародну спільноту можливості отримати неупереджену оцінку процесу.
Тому перевірити російські дані щодо явки та результатів на окупованій Донеччині за допомогою стандартної міжнародної місії спостереження неможливо.
Україна та ЄС не визнають ці результатиЦентральна виборча комісія України ще 13 серпня заявила, що проведення російських виборів на тимчасово окупованих територіях є нелегітимним. ЦВК наголосила, що результати такого голосування, протоколи та видані на їхній підставі депутатські мандати не мають правових наслідків у українській юрисдикції.
18 вересня з аналогічною заявою виступило Міністерство закордонних справ України.
21 вересня свою позицію оприлюднив і Європейський Союз. ЄС заявив, що не визнає ані проведення російських виборів на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей і в Криму, ані їхні результати.
Отже, результат, який Росія зараз фіксує на окупованій частині Донецької області, формувався в умовах, що суттєво відрізняються від звичайної виборчої процедури: більша частина голосів була зібрана достроково, широко застосовувалися мобільні комісії, голосування відбувалося в присутності силовиків, а незалежні міжнародні спостерігачі не мали можливості перевірити підрахунок.
При цьому всі три провідні кандидати представляють одну партію — «Єдину Росію», а створені для них округи виходять далеко за межі території, яку Росія фактично контролює. Один із майбутніх російських депутатів формально «представлятиме», зокрема, мешканців Краматорська та Слов’янська, які не брали участі у російських виборах.
