Жителі окупованих територій можуть потрапити до міграційних тюрем через те, що не отримали російського паспорта або не оформили документів, яких Росія вимагає від «іноземців». Про це розповіла адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова Громадському радіо.
Термін такого «врегулювання статусу» тривав до 10 вересня 2025 року. Після цієї дати відсутність документів може стати приводом для затримання та поміщення до міграційної тюрми в очікуванні видворення.
У російських центрах тимчасового утримання іноземних громадян можуть перебувати сотні або навіть тисячі українців. Частина з них потрапила до Росії внаслідок депортації, а після завершення строку ув’язнення замість звільнення опинилася в новому місці несвободи.
За словами правозахисниці, у Росії працюють 75 таких установ. Їх називають ЦВСІГами, або міграційними тюрмами. На окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей для утримання людей за порушення російських міграційних правил також використовують ізолятори тимчасового тримання.
Депортували, а потім покарали за перетин кордону
Луньова розповіла, що після початку повномасштабного вторгнення росіяни вивезли до РФ частину в’язнів з окупованої Херсонщини. Коли строки їхнього ув’язнення закінчилися, людей не відпустили.
«Вони не звільнялися з місць позбавлення волі на території Росії, а опинялися в міграційних тюрмах, тому що їх карали за незаконний перетин російського кордону під час депортації», — пояснила правозахисниця.
За її словами, до цих установ потрапляють також колишні українські політв’язні, жителі окупованих територій без російських документів та українці, які тривалий час жили й працювали в Росії.
Точна кількість утримуваних невідома. Луньова зазначила, що після посилення російських міграційних правил на початку 2025 року правозахисники фіксували черговий пік затримань українців.
«Це можуть бути сотні людей, можливо, тисячі людей. Про окуповані території статистики ми загалом не знаємо», — сказала вона.
Тюремні умовиУмови в міграційних центрах Луньова описує як тюремні. Люди не можуть самостійно залишити установу. Водночас дехто має доступ до телефона, завдяки чому вдається підтримувати зв’язок із рідними та звертатися до українських правозахисників.
Особливо гостро, за словами експертки, стоїть питання медичної допомоги. Люди з діабетом, туберкульозом, гепатитами та іншими захворюваннями не отримують необхідного систематичного лікування. Серед депортованих із Херсонщини в’язнів є ті, кому воно життєво потрібне.
Луньова також розповіла, що, за інформацією від російських адвокатів, їхні звернення до Міжнародного комітету Червоного Хреста щодо передачі медикаментів і засобів гігієни залишалися без відповіді.
Тож у питаннях гуманітарної допомоги утримувані часто залежать від рідних та адвокатів, які можуть передати необхідне.
«Це закрита установа, з якої не можна вийти і піти куди ти хочеш», — наголосила правозахисниця.
Однією з можливостей звільнення залишається оскарження утримання в суді. Однак навіть після звільнення повернутися додому складно: людям часто бракує грошей на дорогу, а дехто не має паспорта. Оформити посвідчення на повернення безпосередньо в РФ, як пояснює правозахисниця, немає змоги через відсутність українських консульств.
Читайте також: Перебування в російському полоні підтвердили для 32 військових, які зникли безвісти на Донеччині та Харківщині
