На фронті загинув 20-річний Аркадій Петров, який на початку повномасштабного вторгнення разом з мамою виїхав до Великої Британії. Згодом він повернувся і приєднався до Сил оборони.
Про це пише BBC.
Аркадій Петров разом із сім'єю переїхав до регіону Дамфріс-і-Галловей, що на півдні Шотландії, у підлітковому віці, після російського вторгнення 2022 року. У родині Аркадія є ще брат та дві сестри. Хлопець рік навчався у Единбурзькому університеті.
Мати хлопця розповіла журналістам, що її син був «веселим, яскравим, дуже харизматичним і повним життя» та дуже любив своїх молодших брата та сестер. За її словами, ще в Шотландії Аркадій стежив за подіями в Україні «і відчував, що не може просто продовжувати своє звичайне життя, поки інші українці захищають країну, де він народився».
«Найважче для мене — це усвідомлення того, що я більше ніколи не побачу його живого обличчя, не почую його голосу чи не потримаю його на руках. Я також сумую за майбутнім, яке йому судилося мати — за його мріями, за його родиною одного дня, за дітьми, яких він міг би мати», — каже Людмила.
На війні хлопець служив бойовим медиком та оператором безпілотника. Він неодноразово зазнав поранень у боях.
Загинув Аркадій Петров він під час бойового завдання 18 вересня — за два дні до свого 21-річчя. Родина дізналася про його загибель 22 вересня.
Петро Кормило, архіваріус каплиці для українських військовополонених у Локербі, де юнак відвідував богослужіння, розповів, що вся громада була засмучена через його загибель. За словами священослужителя, Аркадій завжди хотів повернутися до України й воювати.
«Усе, що я можу сказати про цього хлопця — а я зустрічався з ним кілька разів, — це те, що він був дуже ввічливим і досить серйозним юнаком. Востаннє я бачив його в каплиці, коли всі вже розійшлися: він сидів і писав кілька послань, що нагадували листи, але насправді були молитвами. Він був людиною глибоких роздумів і, вочевидь, відчував потребу зробити те, що роблять багато українців, — виконати свій патріотичний обов’язок», — сказав він.
Кормило зазначив, що звістка про смерть Петрова стала сумною новиною для всієї української громади на півдні Шотландії.
«Він приїхав сюди з матір'ю, коли йому було 16 чи 17 років; вони були біженцями. Вони не знали, що принесе майбутнє, але він вірив у остаточну перемогу України. Він дорослішав тут, ще будучи підлітком, і, вочевидь, обміркувавши все, ухвалив дуже доросле рішення», — додав архіваріус.
Директор школи, де навчався Аркадій Петров, Ентоні Таффері зазначив, що звістка про його смерть засмутила всіх у Кірккудбрайт Академі.
«Хоча він провів у школі лише один рік, завершуючи навчання у випускному класі, він був ввічливим, шанобливим і працьовитим юнаком. Ми хочемо висловити найщиріші співчуття його родині та друзям. Наші думки з ними в цей надзвичайно тяжкий час», — додав він.
