2 жовтня «арбітражний суд Севастополя» за поданням підконтрольного окупантам музею-заповідника «Херсонес Таврійський» «заарештував» будівлю в Москві, в якій до початку повномасштабного вторгнення рф до України розташовувався Національний культурний центр України.У «визначенні суду» було заявлено, що «забезпечувальних заходів» було вжито в рамках суперечки про «повернення музейних експонатів з чужого незаконного володіння». Йдеться про колекцію з понад 2000 експонатів чотирьох кримських музеїв, які у 2013 році було відправлено на виставку «Крим – золотий острів у Чорному морі», спочатку до Бонна (Німеччина), а згодом до Амстердама (Нідерланди). Виставка відкрилася в музеї Алларда Пірсона 6 лютого 2014 року; після російської окупації Криму в лютому–березні, офіційний Київ заявив права на експонати як на власність української держави. Після тривалих процесів, у 2023 році Верховний суд Нідерландів залишив чинним рішення щодо передачі колекції України. Згодом слідчий комітет рф порушив кримінальну справу за статтями 164 («грабунок культурних цінностей») та 190 («неповернення культурних цінностей на територію росії»)
російського карного кодексу щодо посадовців Нідерландів та України, а також представників музею Алларда Пірсона.Нагадаємо, що Культурний центр України в Москві було створено в 1993 році відповідно до постанови Кабінету міністрів України для представлення української культури в російській столиці. Установа розміщувалася в 5-поверховій історичній будівлі прибуткового будинку Бургардта-Гвоздецького кінця XIX століття на Старому Арбаті (будинок № 9). У 1994 році Міністерство культури України викупило цю будівлю в уряду Москви за символічну платню, після чого кілька років зайняла реставрація. Центр було відкрито 27 листопада 1998 року: в ньому було облаштовано виставкові простори, концертну залу на 300 осіб та українську бібліотеку на 8 тисяч томів. У 2010 році президент України Віктор Ющенко присвоїв центру статус національного.У 2014 році, після російської окупації Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей, центр зазнав низки актів вандалізму (спалення прапорів України на фасаді, нанесення написів провокативного та ненависницького змісту) й наразився на труднощі з доставкою матеріалів через кордон.
Бібліотека зазнала розгрому та кримінального й позасудового переслідувань. Після повномасштабного вторгнення рф до України у 2022 році, центр припинив роботу як українська установа; з його будівлі було знято герби України та згадки про адміністрацію президента України. У 2024 році російський диктатор Владімір Путін в односторонньому порядку денонсував угоди з Україною щодо культурних центрів. У 2025 році центр відновив роботу під новою назвою, «Культурний центр на Арбаті», вже з російським порядком денним («патріотичні» форуми, концерти військових ансамблів, вечори пам'яті загиблих учасників війни проти України тощо).Будівля колишнього Національного культурного центру України, згідно з даними російських реєстрів, досі формально належить державі Україна, однак земля під нею перебуває у власності Москви. Заснований натомість «Культурний центр на Арбаті» формально є російською юридичною особою у формі приватної установи, однак підконтрольний окупантам музей-заповідник «Херсонес Таврійський» вважає, що ця організація «перебуває під контролем недружньої держави»,
тобто України. Відтак «арбітражний суд Севастополя» «наклав арешт» на будівлю центру нібито задля гарантії виконання майбутнього рішення за «позовом» щодо повернення музейних експонатів з Києва до окупованого Криму. Проте питання виконання цих рішень поза межами росії та окупованих нею територій України є очевидним.Крім московського «Культурного центру на Арбаті», «позови» було подано до музею Алларда Пірсона в Амстердамі, що після російської окупації Криму передав українській стороні експонати з музеїв півострова, які розміщувалися на виставці так званого «скіфського золота» в Нідерландах, а також до Національного музею історії України, в якому розміщено ці експонати. Попередні слухання призначено на 28 жовтня.Як стало відомо «Голосу Криму», впродовж вересня аналогічні позови до Національного музею історії України в «арбітражний суд республіки Крим» подали три підконтрольні окупантам музеї на ТОТ АР Крим – Центральний музей Тавриди, який вимагає повернути 132 предмети і стягнути 4 мільйони рублів (2,15 млн гривень) за кожний день невиконання рішення, а також Східнокримський історико-культурний музей-заповідник та Бахчисарайський історико-культурний і археологічний музей-заповідник.
Попередні слухання призначено на 22 та 23 жовтня.Ці заходи окупанти та їхні кримські маріонетки вже анонсували раніше. Так, «директор Центрального музею Тавриди» Андрєй Мальґін у травні 2025 року заявляв, що кримські музеї, до яких предмети колекції т. зв. скіфського золота не було повернено через російську окупацію півострова, мають намір порушити питання її належності. Перед тим, на початку липня 2024 року, коли «скіфське золото» було презентовано в Києві на виставці «Скарби Криму. Повернення», Мальґін стверджував, що всі предмети колекції були знайдені на території Криму, експонувалися і вивчалися в кримських музеях, і відтак буцімто «жодного стосунку до історії України не мають», а більша їх частина була артефактами «ще задовго до появи самого терміна Україна».Нещодавно, в середині вересня, директор першого європейського департаменту міністерства закордонних справ рф Артьом Студєнніков публічно заявив, що держава-окупант продовжуватиме домагатися повернення до кримських музеїв колекції «скіфського золота», яке «було незаконно передано Україні». Раніше «Голос Криму» повідомляв про відкриття у Вашингтоні та Мехіко пропагандистської виставки «Кримське золото: "цивілізована" Європа грабує російські скарби». Ця виставка, організована російським військово-історичним товариством, була відкрита 1 липня в Москві на Гоголівському бульварі.
