37-річний Віктор Свистун із позивним «Бумер» провів п’ять місяців в оточенні на Запорізькому напрямку. Разом із побратимами він пережив бої на відстані кількох метрів, нестачу їжі та постійні обстріли. Зрештою військовим вдалося вийти з оточення, подолавши близько 60 кілометрів за шість днів.
Одним із найважчих випробувань стало поранення штурмовика на позивний «Кочерга». Його рука почала гнити, а зняти турнікет було неможливо. Щоб урятувати побратима, «Бумер» ампутував йому руку ножем на рівні ліктьового суглоба.
Читайте також: У Запоріжжі призупинили встановлення антидронових сіток: Михайло Семікін пояснив причини (відео) «Він не мав можливості зняти турнікет. Рука була вже в такому стані, що довелось відрізати її по ліктьовому суглобу», — згадує офіцер 108-ї бригади територіальної оборони.
Під час облоги військові спали лише по дві-три години на добу, а запаси їжі розтягували на кілька днів. Коли продуктів бракувало, їли сирих фазанів, яких обсмажували на окопних свічках. Російські військові неодноразово закликали українців скласти зброю, однак ті відмовлялися.
За словами «Бумера», він чув по трофейній рації, як росіяни передавали його дані та наказували знищити його за будь-яку ціну. Сам боєць ділився, що позначав на прикладі автомата знищених окупантів, але згодом перестав рахувати.
Вихід з оточення тривав шість днів: група подолала приблизно 60 кілометрів, переодягнувшись у форму противника та видаючи себе за російську диверсійно-розвідувальну групу. Військовим вдалося дістатися своїх без жодного бойового зіткнення.
Сам «Бумер» отримав осколкові поранення, численні контузії та кульове поранення стегна, про яке дізнався вже після виходу. Попри пережите, він не шкодує, що обрав піхоту, і планує передавати свій бойовий досвід іншим військовим.
«Я ніколи не шкодував, що пішов у піхоту. Якщо не я — то на моєму місці був би інший, чийсь син, чийсь коханий. Цю роботу комусь треба виконувати», — сказав військовий.
