Вінниччина в жалобі через загибель шістьох військовослужбовців – Геннадія Тертичного, Віктора Корезіна, Володимира Херсуна, Романа Ільчука, Олександра Павліченка та Сергія Прякудіна. Вони служили в різних підрозділах Сил оборони України. Вічна та світла пам’ять кожному Захиснику. Про це інформує I-VIN.INFO.
Вінницька громада повідомила про дві важкі втрати
Майже 30 років служив у поліції, а потім знову став до війська. Вінниця попрощалась із Геннадієм Тертичним
Старший сержант загинув у бою на Донеччині. Удома на нього чекали дружина, двоє дітей і п’ятеро онуків.
Чоловік долучився до війська восени 2025 року, а згодом служив старшим стрільцем у складі бригади «Азов». 5 липня 2026 року під час бою поблизу села Новомиколаївка Краматорського району Донецької області зв’язок із військовим зник. Згодом експертиза підтвердила його загибель. Геннадію Тертичному було 54 роки.
Геннадій Дмитрович народився 1 березня 1972 року в селі Теолин на Черкащині. Там закінчив школу, після чого опанував професію токаря у професійно-технічному училищі. Відслуживши строкову службу, чоловік обрав роботу в правоохоронних органах.
Майже три десятиліття він присвятив службі в секторі реагування патрульної поліції Вінниччини.
Колеги поважали Геннадія за професіоналізм, відповідальність і добре ставлення до людей. Навіть після виходу на заслужений відпочинок він не залишився осторонь подій у країні. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, чоловік згодом знову одягнув військову форму, щоб захищати Україну.
Спочатку Геннадій служив у 40-му полку імені Данила Нечая Національної гвардії України. Пізніше приєднався до оперативного підрозділу бригади «Азов», де виконував бойові завдання на Донеччині.
У рідній Вінниці на захисника чекала велика родина – дружина, син, донька та п’ятеро онуків. Саме сім’я була для нього найбільшою цінністю.
«Справедливість і самовіддане служіння людям – саме ці якості найкраще описують мого батька, – розповідає син полеглого воїна Сергій. – За все життя він нікому не заподіяв кривди навіть словом».
За словами сина, Геннадій щиро радів успіхам рідних, любив невістку та зятя як власних дітей і пишався своєю родиною. Для онуків дідусь завжди знаходив час, приносив гостинці та вигадував розваги.
А для дорослих дітей намагався робити все, щоб у їхньому житті було якомога більше щасливих моментів.
Віктор Корезін, військовослужбовець, який загинув на Донеччині
30-річний захисник служив у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді. Його життя обірвалося в червні 2025 року поблизу Покровська.
Воїн долучився до війська навесні 2025 року та виконував бойові завдання на Донеччині. Він загинув 4 червня під час бою неподалік Покровська. Захисникові назавжди залишилося 30 років.
Віктор Сергійович Корезін народився 28 листопада 1994 року у Вінниці. Він ріс єдиною дитиною в родині та змалку цікавився технікою. Після закінчення середньої школи №18 здобув робітничу спеціальність. У різний час працював на Вінницькому олійножировому комбінаті та підприємстві «Барлінек».
Рідні згадують Віктора як добру, щиру й працьовиту людину. Він завжди підтримував маму та бабусю, допомагав їм по господарству й мав багато друзів. Чоловік легко знаходив спільну мову з людьми та прагнув змінити своє життя на краще. Серед його мрій були отримання водійського посвідчення та створення власної сім’ї.
«Віктор був доброю, відкритою та працьовитою людиною. Він завжди із радістю допомагав мамі і бабусі по господарству, мав дуже багато друзів і легко знаходив спільну мову з людьми, – розповідає тітка полеглого воїна Алла. – Віктор усім серцем прагнув виправити власну долю та принести користь країні, тому без вагань став на захист рідної землі».
Після початку військової служби Віктор Корезін приєднався до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. У її складі він боронив Україну на Донецькому напрямку, де й загинув у бою з російськими окупантами.
Крижопільщина попрощалася з молодшим сержантом Володимиром Херсуном
Військовослужбовець Національної гвардії України помер 7 жовтня внаслідок хвороби. Його провели в останню путь у селі Куниче.
У Крижопільській громаді на Вінниччині відбулося прощання з військовослужбовцем Володимиром Херсуном. Молодший сержант служив далекомірником зенітного артилерійського взводу Національної гвардії України. Його життя обірвалося 7 жовтня 2026 року внаслідок хвороби.
Володимир Олександрович був відповідальним і дисциплінованим військовим,
який сумлінно виконував службові завдання. Саме так його характеризували побратими та командування, відзначаючи належну підготовку й відданість військовій справі.
Погребищенська громада сповістила дві болісні звістки
Підтвердилася загибель військового з Вінниччини Романа Ільчука, якого понад рік вважали зниклим безвісти
Старший солдат, який служив старшим стрільцем-оператором механізованого підрозділу, поліг у бою за Україну 6 травня 2025 року поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області.
Роман Віталійович Ільчук народився 5 лютого 2000 року та проживав у селі Мончин Погребищенської громади. На військову службу за контрактом його прийняли 15 червня 2023 року.
Він служив у військовій частині А7028 на посаді старшого стрільця-оператора 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Попрощалися з Олександром Павліченком, який загинув на Донеччині
Солдат служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового підрозділу. Він загинув 21 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
Тривалий час родина жила в невідомості щодо долі військового.
Церемонія прощання відбулася 11 жовтня 2026 року. Провести захисника прийшли рідні, близькі, побратими, представники міської ради, духовенства та жителі громади.
Він народився 5 вересня 1989 року в Горлівці Донецької області. У 1997 році його родина переїхала до села Сопин, де хлопець продовжив навчання в місцевій школі. Згодом він навчався у Мончинській загальноосвітній школі, а після її закінчення вступив до Вінницького професійно-технічного училища №11. Там здобув фах оператора комп’ютерного набору.
Після навчання Олександр працював на будівництві в Одесі. До війська його призвали 6 січня 2025 року. Служив у десантно-штурмовому підрозділі військової частини А0224.
У Ладижинській громаді попрощалися із сержантом Сергієм Прякудіним, який загинув на Одещині
Сержант служив у Збройних силах України водієм-електриком відділення радіоелектронної боротьби. Він загинув 30 вересня 2026 року під час бойового чергування в населеному пункті Ілічанка Одеської області.
Сергій Іванович народився 10 жовтня 1971 року в селі Метанівка на Вінниччині.
Він був четвертим сином у багатодітній родині. Після закінчення місцевої восьмирічної школи здобув фах електромонтажника у Вінницькому професійно-технічному училищі №4. Згодом пройшов строкову військову службу.
Першим місцем роботи Сергія стало Соболівське лісництво, де він працював лісорубом. У 1997 році чоловік одружився, а наступного року в подружжя народився син Василь.
У 2001 році Сергій влаштувався на Ладижинську теплоелектростанцію. Спочатку працював вальщиком лісу у службі житлово-комунального господарства. Паралельно продовжував навчання та заочно закінчив Березнівський лісовий коледж за спеціальністю «Лісове господарство».
За роки роботи на підприємстві чоловік опанував кілька професій. Він працював бляхарем у ремонтно-будівельному цеху, електромонтером електричного цеху, а згодом – складачем потягів у паливно-транспортному цеху. За сумлінну працю його неодноразово відзначали грамотами та преміями.
До лав Збройних сил України Сергія Прякудіна призвали 13 липня 2026 року. Він виконував обов’язки водія-електрика у відділенні радіоелектронної боротьби.
Читайте також: Вибух у Вінниці налякав мешканців Замостя.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: volynnews.com
