Навесні 2026 року структури російського МВС на окупованій Луганщині одночасно взялися за розширення відеоспостереження та закупівлю нейромережевого програмного забезпечення для пошуку людей за відбитками пальців. Незадовго до цього закупівлю аналогічного софта – «НейроЭксперт» – оголосив центральний інформаційний центр МВС Росії, де модернізували федеральну дактилоскопічну систему.
Ключовим розробником цієї технологічної екосистеми є група «Папилон». Серед її засновників – колишні співробітники Державного ракетного центру CРСР Павло Зайцев, Володимир Бічігов, Олександр Моксін та екс-працівник експертно-криміналістичного центру МВС СРСР Віталій Шмаков.
У 2023 році уряд США вніс одразу п’ять пов’язаних із «Папилоном» компаній до Entity List – списку фірм і людей, з якими американська влада забороняє співпрацювати. Причина – «підтримка (ними – ред.) російських фільтраційних операцій на окупованих територіях України, зокрема використання біометричних технологій для придушення українського спротиву та примушування населення до лояльності».
«Фарватер.Схід» дослідив закупівлі російського МВС,
документи розробників біометричних систем, повідомлення окупаційних органів та судові матеріали. Вони вказують на розширення біометричного та відеоконтролю за мешканцями окупованих Росією територій України. На захоплених територіях Москва розгортає інфраструктуру, яка дозволяє збирати нову біометрію через міграційні та поліцейські процедури, оцифровувати старі дактилоскопічні картотеки і паралельно нарощувати відеоспостереження.
Окремі елементи цієї системи стандартні для російського МВС і використовуються по всій РФ. Поширення їх на окуповані території означає збільшення можливостей російських силовиків і спецслужб стежити за українцями в окупації та придушувати потенційний спротив.
Від камер – до системи фільтрації
Відправною точкою нашого дослідження стала, на перший погляд, звичайна закупівля обладнання для МВС на окупованій Луганщині. Місцевий Центр господарського та сервісного забезпечення МВС («ЦХиСО МВД по Луганской Народной Республике») – замовив 480 IP-камер: 200 вуличних, 200 купольних для приміщень та 80 антивандальних. До них – 30 16-канальних мережевих відеореєстраторів і 30 комутаторів на 16 портів.
Окремою закупівлею МВС замовило 40 спеціалізованих жорстких дисків по 8 ТБ, розрахованих на цілодобову роботу систем відеоспостереження. Це ще 320 ТБ фізичної ємності для відеоархіву. Згідно з технічним завданням на закупівлю, камери повинні мати функції детекції (при підключенні відповідного софту). Такий софт, до речі, також розробляється однією з фірм групи «Папилон» – компанією 3DiVi.
Програмна платформа OMNI Platform російської компанії 3DiVi, призначена для інтелектуального аналізу відеопотоків та біометричної ідентифікації. Демонстраційне зображення: 3DiVi Паралельно з відеоінфраструктурою, МВС на Луганщині купує вже безпосередньо біометричну технологію. 31 березня 2026 року відомство оголосило закупівлю ліцензії «ПАПИЛОН-АДИС-9-НейроЭксперт».
Цей продукт – комбінація системи збору і зберігання відбитків «АДИС «Папилон-9» та надбудови до неї – програми «НейроЭксперт», яка аналізує результати за допомогою нейромережі. Її завдання – знаходити потенційні збіги, які могли залишитися поза тією частиною списку кандидатів, яку переглянула людина.
Саме тут розрізнені,
здавалося б, історії про камери та відбитки перетворюється на цілісну систему ідентифікації людей. І контекст має значення. У лютому 2023 року американське Bureau of Industry and Security внесло споріднені російські компанії 3DiVi, Papilon, IT-Papillon, Adis та Papilon Limited Liability Company до санкційного списку. В офіційному документі йдеться про їхню підтримку російських фільтраційних операцій на окупованих територіях України, які включають використання біометричних технологій для придушення українського спротиву та примушування населення до лояльності. Тобто американська влада пов’язала російську технологічну групу «Папилон» з фільтраційними операціями щодо українців.
«Папилон» в авангарді окупації
Перший добре задокументований приклад використання нової версії нейромережевої системи компанії «Папилон» ми знайшли в окупованому Криму. Зокрема, ще наприкінці 2022 року там встановили «Папилон-АДИС-9-НейроЭксперт».
За інформацією самого «Папилона», за перші півтора місяці 2023 року експерти перевірили близько 500 відбитків. Спершу росіяни вручну переглянули приблизно 7,
5 тисячі кандидатів і встановили 136 збігів. Нейромережа додатково аналізувала списки та історії попередніх пошуків і виявила ще п’ять ідентифікацій за межами видимої експертам частини списків.
Далі софт поширився в окуповану частину Запорізької області. У лютому 2024 року сам «Папилон» повідомив, що за результатами роботи у 2023 році начальник створеного Росією ГУ МВС по Запорізькій області Олег Колтунов нагородив подяками інженера-програміста Антона Багаєва та співробітників «ИТ-Папилон». У повідомленні компанії йдеться про їхній «особистий внесок» та допомогу співробітникам органів внутрішніх справ, які працювали в умовах війни.
Що саме Багаєв та інші інженери встановлювали або налаштовували на окупованій території, компанія не уточнює. Це один із напрямків, який «Фарватер.Схід» продовжує перевіряти. Але факт роботи технічних спеціалістів «Папилона» безпосередньо з окупаційним МВС задокументував сам розробник.
У тому ж 2024-му це програмне забезпечення з’явилося на Луганщині. У Краснодоні російське МВС відкрило міжрайонний експертно-криміналістичний підрозділ,
де серед нового обладнання запрацювала система дактилоскопічного обліку «Папилон». Через два роки місцеве МВС закупило для неї нейромережевий «НейроЭксперт».
А на окупованій Донеччині систему використовує вже не лише МВС. У червні 2026 року Росгвардія повідомила, що від початку року провела обов’язкову дактилоскопічну реєстрацію понад 200 людей, серед них 56 працівників приватних охоронних організацій. Відбитки знімали на системі безфарбового дактилоскопування «Папилон». За описом самої Росгвардії, отримані цифрові відбитки придатні для довготривалого зберігання та подальшої автоматизованої обробки.
Таким чином, ми бачимо вже щонайменше чотири окуповані регіони, де використання технологій цієї групи залишило документальний слід: Крим, Запорізька область, Луганщина та Донеччина.
Відкриття експертно-криміналістичного центру російського МВС на окупованій Луганщині, 10 жовтня 2023 року. Фото: окупаційне МВС / «МВД Медиа». 34 дні між Москвою і Луганськом
У 2026 році окупаційна влада на Луганщині підхопила найновіші розробки Москви. Спершу 25 лютого головний інформаційний центр МВС РФ (ФКУ «ГИАЦ МВД России»)
розпочав закупівлю, пов’язану з модернізацією центрального комплексу дактилоскопічної системи. У документації фігурують оновлення «Папилон-9», серверний комплекс із максимальною ємністю до 160 млн дактилокарт, обчислювальні ліцензії та дві ліцензії «НейроЭксперт». Роботи передбачають перенесення вже накопиченої бази центрального комплексу та адаптацію її до нової версії системи.
Через 34 дні, 31 березня 2026 року, «НейроЭксперт» замовило вже МВС на окупованій Луганщині.
Ще до цього окупаційна влада заявляла про інтеграцію локальних систем із загальноросійською системою. Так, у серпні 2025 року, після спільного огляду об’єктів із першим заступником міністра внутрішніх справ РФ Олександром Горовим, керівник окупаційної адміністрації Леонід Пасічник заявив: «Усі підрозділи МВС уже інтегровані до інформаційних систем центрального апарату». У тому самому повідомленні він також окремо зазначив, що на Луганщині створено ДНК-лабораторії та «спеціальні системи дактилоскопічного обліку».
Це вже дозволяє говорити не просто про окреме обладнання в Краснодоні чи Луганську,
а про включення місцевої поліцейської інфраструктури до інформаційного контуру центрального апарату російського МВС.
Схема функціонування автоматизованої дактилоскопічної системи АДИС «Папилон», яка передбачає обмін біометричними даними між центральним комплексом і віддаленими станціями. Джерело: технічна документація «Папилон». Коли «старі» відбитки починають працювати заново
Одна з найбільш важливих для окупованих територій можливостей системи «Папилон» – робота не лише з новими людьми, а й зі старими масивами даних. Це не наше припущення. Сама компанія описує такий механізм як стандартну частину модернізації регіональних систем МВС.
У 2020–2021 роках компанія модернізувала три регіональні комплекси МВС – у Ханти-Мансійському окрузі, Челябінській та Нижньогородській областях. Під час модернізації весь накопичений масив дактилокарт автоматично конвертували у новий формат, після чого повторно перевіряли раніше невстановлені зв’язки.
Результатом трьох таких аудитів стало 9716 додаткових ідентифікацій, пов’язаних із 7587 кримінальними справами. У 5896 справах ідентифікацію відбитків отримали вперше.
Розробник пояснює механізм так: «Папилон-Автокодер» перекодовує вже існуючу базу дактилокарт і слідів у новий формат та виправляє помилки старого ручного кодування. Далі «Папилон-Нейро» повторно аналізує результати.
Це означає, що для включення старої паперової картотеки у сучасний пошук її не потрібно створювати заново. Її можна оцифрувати. Саме тому для окупованих територій принципове значення має доля архівів української міліції, а також масивів, які «МВД ЛНР» і «МВД ДНР» накопичували після 2014 року.
«Фарватер.Схід» знайшов у російському судовому реєстрі приклад використання дактилоскопічних матеріалів, накопичених окупаційною поліцією Луганщини ще до повномасштабного вторгнення. Так, у грудні 2021 року в Краснодоні сталося вбивство. Під час розслідування місцеві правоохоронці зібрали відбитки пальців чотирьох людей і внесли їх до електронного обліку т.зв. «МВС ЛНР». Натомість у березні 2023 року російські слідчі вилучили ці дактилоскопічні картки з Краснодонського управління «МВД ЛНР» і використали ці матеріали під час розслідування нового кримінального епізоду в іншому регіоні.
Цей випадок показує, що біометричні дані, зібрані окупаційними структурами ще до анексії, стали доступними для російських силовиків.
Це дозволяє стверджувати, що Росія цілеспрямовано завантажує весь архів «ЛНР» та захоплені українські бази, і старі матеріали можуть отримувати друге життя вже всередині російської системи.
«Наскільки мені відомо, на окупованих територіях, здебільшого у 2014 році, залишилися окремі архіви українських правоохоронних органів. Зокрема дактилоскопічні картотеки, обліки раніше затриманих осіб, оперативно-довідкова інформація та персональні дані громадян. Поєднання таких масивів із новою біометрією та генетикою, яку Росія збирає через адміністративні процедури, створює додаткові ризики, насамперед, для колишніх українських військовослужбовців, правоохоронців, активістів та учасників руху спротиву, – розповів «Фарватер.Схід» офіцер регіонального кіберпідрозділу СБУ Олег, який за родом своєї служби обізнаний із діяльністю російських силовиків на окупованих територіях України.
Більш того, росіяни можуть використовувати це не лише для встановлення особи чи її затримання,
а й як інструмент тиску, шантажу та вербування. Поєднуючи старі поліцейські архіви з новою біометрією, інформацією про родинні зв’язки, контакти та пересування, російські спецслужби отримують можливість виявляти вразливості конкретних людей і використовувати їх для примусу до співпраці. Причому загроза не обмежується окупованими територіями: такі відомості можуть застосовуватися для ідентифікації, відстеження та встановлення контактів з українцями, які виїхали за кордон. Фактично йдеться про ризик перетворення накопичених персональних даних на інструмент довготривалого оперативного контролю, який може переслідувати людину навіть після її виїзду з окупації», – підкреслює наш співрозмовник.
Міграційна служба як постачальник нової біометрії
Старі архіви – лише частина системи. Паралельно Росія створює на окупованих територіях величезний новий масив даних, користуючись процесами примусової паспортизації. На Луганщині російська адміністрація повідомляла про понад 950 тисяч заяв на отримання російського паспорта та понад 930 тисяч уже виданих паспортів. Для цього працювали 35 стаціонарних та два мобільні пункти.
Звісно, теоретично отримання внутрішнього паспорта РФ саме по собі не означає обов’язкового зняття відбитків пальців. Тому прирівнювати 930 тисяч виданих паспортів до 930 тисяч нових дактилокарт було б неправильно.
Натомість на практиці усе інакше. Ми знайшли пряме підтвердження використання «Папилона» безпосередньо в Управлінні з питань міграції МВС на Луганщині. Зокрема, під час екскурсії для студентів саме МВС показало, як там проводять дактилоскопічну реєстрацію за допомогою обладнання «Папилон». І саме відомство пояснило сенс процедури: за допомогою системи поліцейські встановлюють, «чи не є громадянин правопорушником чи злочинцем».
Процедура дактилоскопічної реєстрації за допомогою обладнання «Папилон» Це принциповий момент. Біометрія в міграційному підрозділі використовується як обов’язковий крок для оформлення документів і одночасно стає способом поліцейської перевірки особи.
Як саме це працює, добре видно з документації виробника.
Станція МДС «Папилон» призначена, серед іншого, для міграційної реєстрації. Вона створює електронну дактокарту, до якої можуть входити відбитки десяти пальців,
долонь, фотографія зовнішності та особливих прикмет. Після цього станція може передати дактокарту до центральної АДИС і одразу провести оперативну перевірку відбитка по центральній базі.
Багатофункціональна дактилоскопічна станція «Папилон МДС-45с», призначена для збору біометричних даних та формування електронних дактилоскопічних карток. І це не просто заявлена виробником функція. Російська судова практика показує її реальне застосування у міграційних підрозділах. Наприклад, у рішенні Московського суду від 19 липня 2024 року описано, як під час дактилоскопічної реєстрації міграційний підрозділ МВС за допомогою системи «Папилон» зіставив відбитки заявника з наявною базою даних і встановив, що раніше цю людину вже видворяли з Росії під іншим ім’ям. І таких прикладів чимало.
«Накопичення окупаційною владою біометричних даних населення та розширення цифрового стеження створюють серйозні загрози правам людини. Ці дані можуть використовуватися не лише для ідентифікації особи, а й для контролю за її пересуванням, контактами, поведінкою та громадянською позицією.
І приклади саме такого використання інформаційних масивів для підтримки російського режиму в окупації ми бачимо ледь не щоденно, – пояснює Катерина Сєрікова, адвокатка, правозахисниця, учасниця волонтерського адвокатського руху для військових.
При цьому, в умовах окупації згода на передачу біометрії далеко не завжди є добровільною: люди можуть погоджуватися на такі процедури через страх втратити доступ до документів, медичної допомоги, соціальних виплат чи роботи. Якщо ж ці технології використовуються для переслідування людей за проукраїнську позицію, незаконних затримань, катувань або дискримінації, такі дії за відповідних обставин можуть кваліфікуватися як воєнні злочини або злочини проти людяності», – вважає правозахисниця.
Від ідентифікації – до спостереження
Дактилоскопія відповідає на питання «хто ця людина?». Але після встановлення особи для системи контролю виникають інші питання: де вона перебуває, на чому пересувається, з ким контактує і що публікує.
Тут ми повертаємося до камер. Ще у жовтні 2025 року окупаційний Мінтранс Луганщини визначив 47 пріоритетних місць для автоматичних комплексів фотовідеофіксації:
десять на федеральних дорогах, сім – на регіональних і ще 30 – безпосередньо на вулицях Луганська. На той момент роботи лише узгоджувалися. Чи встигли за рік встановити всі 47 комплексів, достеменно невідомо.
Але у державній програмі розвитку транспортної системи на 2026–2030 роки закладено встановлення ще 30 комплексів фіксації у 2026 році. Паралельно МВС систематично використовує ще одне джерело інформації – самих користувачів соцмереж.
У офіційному каналі відомства регулярно з’являється одна й та сама фраза: «у ході моніторингу мережі Інтернет» поліція виявила відео, після чого встановила людину або автомобіль і розпочала перевірку чи склала протокол.
Наприклад, після появи в мережі відео з порушенням правил дорожнього руху Луганська поліція повідомила, що встановила водія маршрутного транспорту і склала на нього адміністративний протокол.
Саме тут камери, автомобільні обліки, соцмережі та біометричні системи починають складатися в ширшу інфраструктуру. Адже камери, які закуповуються в рамках тендеру, мають технічну можливість використання для розпізнавання облич.
Такий функціонал технологічно існує всередині корпоративної екосистеми «Папилон». Дочірня компанія 3DiVi, яку американська влада санкціонувала в одному пакеті з «Папилоном», розробляє системи розпізнавання облич та міжкамерного трекінгу. Сам «Папилон» описував рішення 3DiVi для «розумного міста», здатне обробляти потоки від сотень камер, ідентифікувати людей та відновлювати маршрут їхнього пересування між камерами.
Демонстрація роботи системи відеоаналітики OMNI Agent компанії 3DiVi, яка спеціалізується на технологіях автоматизованого аналізу відеопотоків. Скриншот: 3DiVi Не «безпечне місто»
Кожен із описаних інструментів окремо не є унікальним для окупованих територій. Камери стоять у російських містах. АДИС використовується російською поліцією десятиліттями. Дактилоскопію проводять у міграційних підрозділах. «НейроЭксперт» уперше випробували в Криму для пошуку збігів у криміналістичних масивах.
Відмінність – у тому, де і навіщо ці технології тепер розгортаються. На окупованих територіях Росія одночасно збирає нові біометричні дані через власні міграційні та поліцейські процедури та розбудовує регіональні комплекси дактилоскопічної та генетичної ідентифікації.
Місцеві підрозділи МВС інтегруються з інформаційними системами центрального апарату, а технології «Папилон» дозволяють оцифровувати старі паперові дактилоскопічні картотеки та повторно перевіряти накопичені роками невстановлені сліди – тепер уже за допомогою нейромереж.
Паралельно окупаційна влада розширює мережі відеоспостереження та автоматичної фіксації, а поліція систематично моніторить соцмережі й використовує опубліковані там фото та відео для встановлення людей. Отже, нові й старі біометричні дані, федеральні поліцейські обліки, камери та цифровий моніторинг поступово складаються в єдину інфраструктуру ідентифікації та контролю.
Постачальника одного з ключових елементів цієї інфраструктури американська влада ще у 2023 році прямо пов’язала не просто з російською поліцією, а з фільтраційними операціями на окупованих територіях України. Тому питання цього розслідування – не в тому, чи будує Росія на Луганщині ще одне «безпечне місто». Питання в іншому: чи перетворюється сукупність біометрії, міграційних обліків, старих поліцейських архівів, федеральних баз,
камер та цифрового моніторингу на єдину інфраструктуру, здатну ідентифікувати людину і надалі стежити за її діями на окупованій території.
Це не припущення про майбутнє, а процес, який уже відбувається на практиці. Росія переносить на захоплені українські території не просто поліцейське обладнання, а інфраструктуру довгострокового контролю над населенням. І в умовах окупації ці можливості перетворюються з інструментів правоохоронної діяльності на засоби виявлення та переслідування нелояльних до російського режиму громадян.
«Публікацію підготовлено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми».
