Історію бійця розповіли у 32-й окремій механізованій Сталевій бригаді.
Олег із позивним «Імпульс» — командир взводу зв’язку мотопіхотного батальйону 32-ї бригади.
До великої війни чоловік працював на меблевій фабриці в рідній Білій Церкві.
У лютому 2022 року, повертаючись із нічної зміни, він побачив перші російські ракети. Згодом були блокпости, мішки з піском, патрулювання в територіальній обороні, а в середині квітня він уже долучився до лав ЗСУ.
Відтоді військовий пройшов чимало випробувань — від прошивання рацій під ворожим оточенням у Білогорівці, за що отримав «Золотий Хрест», до боїв під Куп’янськом.
Проте 40 днів на позиції під Покровськом він запам’ятає надовго.
«Посадки просто оживали»: бій проти шістьох штурмовиків
Завданням українських військових було не пропустити росіян у тил до своїх підрозділів.
Щоранку позицію накривав щільний туман, а в посадках починалася стрілянина. Вибухи та крики лунали з різних боків, але щойно туман розсіювався, навколо знову ставало тихо.
Перші три дні росіяни не наближалися до позиції. На четвертий день стрілянина почала лунати дедалі ближче — спочатку за 450 метрів,
потім за 250.
Українські бійці зрозуміли, що потрібно готуватися до кругової оборони.
На позиції перебували четверо українських військових: двоє зв’язківців і двоє бійців суміжного підрозділу, які відійшли до них після того, як їхню точку знищили FPV-дрони.
Маючи лише автомати та гранати, вони прийняли бій проти шістьох російських штурмовиків.
Одного окупанта українці ліквідували одразу. Після доповіді про стрілецький контакт на допомогу прийшли оператори українських дронів.
На позиції також знайшли рацію росіян, яка залишилася увімкненою. Українські військові чули переговори окупантів, які повідомляли, що забрали із собою пораненого, але той помер дорогою.
Так почалося бойове хрещення захисників на цій позиції.
«На деревах висіли, як гірлянди»: як бійці врятували бліндаж від вогню
Після першого штурму почався щоденний цикл обстрілів. До обіду українську позицію атакувала артилерія, а після обіду починалося полювання FPV-дронів.
Один із днів Олег запам’ятав особливо. Росіяни намагалися буквально випалити позицію, спрямовуючи на неї безпілотники.
Позиція являла собою три невеликі бліндажі,
з’єднані тунелями. Коли один із центральних проходів пробило, виникла тяга, схожа на роботу витяжної труби. Усередині почалася пожежа.
За лічені секунди приміщення заповнилося густим димом і газами від російських скидів.
Видимість різко впала, тому військовим довелося вибиратися назовні — просто під дрони, які продовжували чатувати в небі.
Бійцям двічі довелося гасити бліндаж. Зрештою, вони відбилися від атак і закрили пробоїни. Наступного ранку побачили, що земля навколо всіяна уламками FPV-дронів і нерозірваними гранатами.
Російський розвідник допоміг отримати дані про командування батальйону
Після вогняного штурму росіяни, ймовірно, вирішили, що на позиції ніхто не вижив. Два дні там панувала тиша. А приблизно за тиждень окупанти відправили розвідника.
Він обережно рухався посадкою, намагаючись не зачепити гілок. Спочатку зайшов до старого логістичного бліндажа за 15 метрів від українських військових, оглянув його, а потім рушив у їхній бік.
Під час обшуку в росіянина знайшли телефон і військовий квиток. З документів з’ясувалося, що окупант був досвідченим контрактником і воював ще з 2014–2015 років.
Попередні штурмовики, за словами військового, були мобілізовані лише за місяць до загибелі.
Телефон виявився заблокованим, але українські бійці змогли підібрати код, використавши дату народження власника з документів.
«За спину з ними ніколи не страшно»: що тримає «Імпульса»
Удома на старшого сержанта чекають дружина та син, який навчається в Національному авіаційному університеті в Києві.
Після років війни мрії Олега — прості й мирні. Він хоче повернутися до родини, приділити близьким більше часу та нарешті побути на природі.
А ще він мріє про тишу, вудку та спокійний відпочинок біля води.
Раніше АрміяInform розповідала історію командира «Граду» Івана з позивним «Раста», який разом з побратимами накрив п’ять екіпажів ворожого «Рубікону», який тероризував Сумщину.
