У Харкові російські війська атакували торговельний центр, розташований в Основʼянському районі міста. Про це повідомив мер Харкова Ігор Терехов.
За словами Ігоря Терехова, наразі уточнюються наслідки завданого удару.
Російські військові регулярно обстрілюють українські міста та об’єкти цивільної інфраструктури різними видами озброєння, зокрема ударними безпілотниками, ракетами, авіаційними бомбами та реактивними системами залпового вогню.
Керівництво росії заперечує нанесення цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст та сіл України під час повномасштабної війни, хоча ці дії призводять до загибелі цивільного населення, руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, а також об’єктів енергетики і водопостачання.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини російської федерації та наголошують, що вони носять цілеспрямований характер.
«Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є ознакою геноцидних дій»,
– зазначають правозахисники.
Ознаками геноцидних дій, за оцінками правників, дослідників та правозахисників, є оголошення намірів щодо знищення українців, публічні заклики до цього, цілеспрямовані обстріли об’єктів життєзабезпечення, переслідування та знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, винищення інтелігенції, запровадження системи виховання на зміну ідентичності дітей, депортація дітей до росії, вилучення українських книг із бібліотек, пограбування музеїв, викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує 149 країн-учасниць запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і мирний час. Документ визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду – вбивство членів групи, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень, створення умов, розрахованих на знищення групи, запобігання дітонародженню і насильницька передача дітей з однієї групи до іншої, а також публічне підбурювання до таких дій.
