Головна редакторка херсонського інтернет-видання Кавун.Сіті Євгенія Вірлич в інтерв'ю Radio NV — про евакуацію з міста Олешки, інформаційний вакуум для людей в окупації, використання українців росіянами для пропаганди та небезпеку для Херсона після закінчення режиму тиші.
— Очільник парламентської фракції Слуга народу Давид Арахамія заявив, що делегації з представників України, США та Росії дісталися до пункту, з якого доставлятимуть допомогу в Олешки. Як заявив Арахамія, на місці будуть присутні представники ЗМІ трьох країн. Хто з медіа буде представляти Україну? Чи вам, як представниці херсонського інтернет-видання, вдалося дізнатися якусь інформацію, чи, можливо, хтось буде присутній з вашого видання? Як бачите, як уже почала висвітлюватися ця ситуація у наших і світових медіа?
— Ми не знаємо, хто з боку України буде присутній. Ми можемо здогадуватися, але не буду говорити. Наше медіа не присутнє в Олешках, наша робота полягає у тому, щоб висвітлювати більше на загал, не перебуваючи там. Хто буде з українських медіа, ми не знаємо.
Учора теж бачила дописи,
що люди цікавляться, хто ж з українських медіа буде присутній. Є така думка, що цю інформацію не поширюють з міркувань безпеки, що теж, в принципі, логічно. Я думаю, ми дізнаємося незабаром, хто з наших медіа присутній.
Зранку 30 жовтня [уповноважений Верховної Ради з прав людини] Дмитро Лубінець виклав інформацію, що вони вже в Армянську, це окупований Крим, і що готують 25 автобусів, які можуть вмістити щонайменше 750 людей для евакуації. Ось таку інформацію ми маємо на цей час.
На мій погляд, зараз російська пропаганда робить усе можливе, щоб подати інформацію саме з вигідного їй боку, щоб якомога більше звинуватити Україну в трагедії в Олешках. Хоча це абсолютно абсурдно, але росіяни саме так і роблять. Ну, подивимося, що це буде.
Можливо, присутність [першої леді США] Меланії Трамп і американських медіа щось змінить. Але насправді дуже тривожна ця історія з тим, як це подають росіяни, зокрема у своїх пропагандистських медіа.
Читайте також:
«Підступний план». Чому Путін погодився на пропозицію дружини Трампа щодо евакуації з окупованих Олешків — Перепелиця
— Як будуть діставатися наші люди на неокуповану частину України: вони виїжджатимуть через територію терористичної федерації, через тимчасово окупований Крим. Лубінець написав про те, що для нього пріоритетом буде, щоб наші люди потрапили на нашу територію. Але як Росія це може використати? І ось до відкриття цього так званого гуманітарного коридору, до цього перемир’я, що робила Росія на тих територіях, чи вивозила вона звідти також наших дітей, наших людей?
— Давайте почну з останнього. Так, вивозила. І, власне, ми знаємо, що однією з учасниць цієї місії є Яна Лантратова, так звана уповноважена з прав людини з боку Росії. У неї є підозра в Україні саме за вивезення дітей. Тобто це стала і довга системна історія.
Щодо вивезення. Тут я б почала з того, що олешківці, як і мешканці окупованих територій взагалі, живуть у страшному інформаційному колапсі, у страшному інформаційному вакуумі. Олешки, Гола Пристань, громади поруч — тим більше. Зв’язок там майже відсутній.
Кажу «майже», бо він іноді пробивається, люди можуть повідомити щось про особливості життя і щось рідним,
але це буквально секунди, до хвилини. Тому як такий зв’язок відсутній і, відповідно, відсутня альтернативна повна картина того, що відбувається. І життя в окупації, особливо в Олешках, у Голій Пристані, дуже схоже на те, що розповідають ті, хто повернувся з російського полону.
Бо російська пропаганда дуже сильно обробляє людей, і багато людей не знають взагалі, що відбувається в Україні. Те, що ми з вами зараз говоримо про евакуацію, це ми з вами знаємо, і не факт, що люди в Олешках усі про це знають. Здогадуюсь, і були повідомлення теж від наших людей про те, що не всі в Олешках про евакуацію знають. Це раз.
І друге: не всі впевнені, що зможуть дійти до місця евакуації, бо є маломобільні люди. Як це вирішуватимуть, ми поки не знаємо. Може, і на краще, що ми не знаємо.
Російська сторона намагається всіляко залучити людей, щоб вони виїжджали саме з росіянами. Є інформація, що дві родини вивезли з одного із сіл поблизу Олешок. Нам цю інформацію три джерела вже підтвердили. Саме під час режиму тиші. Тобто волонтери зафіксували бажання родин виїхати, а потім виявилося,
що їх уже вивезли кудись росіяни. Не знаємо куди. Тому росіяни будуть усіляко намагатися це робити.
І тут постає ще одна проблема. Коли люди, які живуть в інформаційному вакуумі, бачать, що перед ними представники Росії, тієї країни, яка вбиває, яка знищує Олешки, знищує їхню домівку, і в них питають, куди вони хочуть, то велике питання, що людина відповість. Чи відповість вона щиро, чи буде боятися відповідати правду?
Я була в окупації, я знаю, що це таке, коли ти постаєш перед вибором. Ну це навіть не вибір. Це загроза життю. Люди дуже бояться росіян і, насправді, недарма бояться. Люди бояться всіх цих фільтрацій.
І треба зауважити, я теж про це говорю в усіх ефірах: в Олешках дуже багато залишилося людей, які не мають документів. Документи були знищені під час підриву росіянами Каховської ГЕС, під час обстрілів і так далі. Багато проблем саме з документами, люди не знають, що їм з цим робити.
В інформаційному полі росіяни не подають їм усього алгоритму, що вони можуть зробити в Україні, що їм підуть назустріч, що їм допоможуть з документами і так далі. Ми намагаємося це доносити,
ми, наші колеги, волонтери, але не знаємо зворотної реакції, чи доходить це до людей, чи вони знають усі особливості.
Тому, звісно, росіяни намагатимуться щосили вивезти людей на територію Росії або підконтрольну Росії територію і залишити там. І всіляко залучити цих людей до участі в пропаганді. А пропаганда Росії розповідає, що в усьому винна Україна. Поза тим, що до приходу росіян в Олешки, в Голу Пристань, взагалі на окуповану територію Херсонщини, це була абсолютно благополучна область, і ніхто їх там не чекав.
Читайте також:
Приватний консультант першої леді: за гуманітарну операцію в Олешках від США відповідає продюсер фільму Меланія Марк Бекман — журналіст — Меланія Трамп репостнула допис представника президента РФ Кирила Дмитрієва, це вже десь наш очевидний програш в інформаційній війні. Ми знаємо, що РФ справді використовує пропаганду, що на окупованих територіях вона відрізає українців від усього українського, від зв’язку, від інтернету, насаджує лише свою інформацію. Але чи можемо ми тут з певністю вже сказати, що ми цю інформаційну боротьбу програли? Чи є ще можливість поборотися?
— Я впевнена,
що ми можемо програти якісь битви, але той факт, що ми зараз з вами про це говоримо, свідчить про те, що, в принципі, ми не програємо війну. Так, є певні моменти, де дуже сумно. І насправді дуже сумно, що ми змушені за кожну людину боротися. За кожну людину, яка сяде в український автобус.
Дуже сумно, що для того, щоб врятувати наших людей, ми змушені домовлятися з терористами, з тими, хто нас убиває. Ми змушені стояти, наші представники змушені стояти з ними на одній землі, на нашій окупованій росіянами землі. Але я впевнена, що ці точкові моменти все одно не перевершать стратегічного.
Стратегічно, я думаю, якщо росіяни продовжують вести з нами війну, то ми її не програли. Так, інформаційно вони дуже заряджені, але у тому й наша сила, що ми маємо об'єднатися і говорити про це, говорити правду. Десь там, де — не люблю цей вислів, але треба його сказати — «не на часі», можемо щось не говорити. Але коли ми разом: медійники, волонтери, пересічні люди — говоримо про наші трагедії…
Власне, трагедія в Олешках, як стало про неї відомо? Про неї стали говорити місцеві медіа,
волонтери, пересічні люди, виходити в ефір і говорити про це. І ця сила людей зробила так, що це вийшло назовні, прорвало цей інформаційний вакуум, який створювали росіяни. І дійшло до того, що Меланія Трамп, перша леді США, застосувала всі свої можливості для того, щоб людей врятувати, у першу чергу дітей, але людей загалом.
Тому я впевнена, що якщо ми лупатимемо цю скелю й далі, то у нас усе вийде. Так, ми маємо розуміти, що іноді нам буде дуже сумно, важко і навіть трагічно, що росіяни перевертають реальність, висвітлюють її так, як їм зручно, абсолютно брехливо. І ми маємо розуміти дуже важливу річ: брехня не має меж, а ми обмежені правдою.
Але якщо ми доноситимемо цю правду постійно, то рано чи пізно кількість перейде в якість. Зрештою, порятунок людей в Олешках, я думаю, про це свідчить, але нам просто не треба зупинятися.
— Ми розуміємо, що не лише в Олешках важка ситуація. Знаємо, що є селища, є міста, куди взагалі не доходить жодна допомога. Якщо ми акцентуємо увагу лише на Олешках, чи є можливість, що на ці міста у тимчасово окупованій частині Херсонської області також звернуть увагу і до них під час цього так званого перемир’я та цієї гуманітарної місії також доїде якась допомога?
— Сподіваюся,
що так. Зрештою, ми маємо Олешки й Голу Пристань. Гола Пристань теж перебуває у гуманітарній кризі. Я не буду використовувати порівняння, де краще, де гірше, в Олешках чи в Голій Пристані, бо кожна трагедія є трагедією.
Але так, я впевнена, що коли американська сторона побачить, що відбувається на окупованій території, то, можливо, їм стане більш ясно взагалі, чим росіяни там займаються, чого вони туди прийшли. Тому я сподіваюся на краще, готуємося до всього.
Як це подасть російська пропаганда, ми не знаємо, але я впевнена, що той факт, що туди доїхали американські представники і наші, свідчить про те, що, можливо, вони побачать ширший аспект цієї трагедії. І ті селища, села і міста, власне Гола Пристань, які теж заблоковані, які теж у гуманітарній кризі.
Гуманітарна криза підкрадається й далі, бо те, що відбувається у Каховці, у Новій Каховці, вже теж близько до гуманітарної кризи і так далі. Я впевнена, що те, що ми бачимо зараз, підсвітить ці трагедії.
Читайте також:
— Ми вже бачили від Збройних сил України повідомлення про те, що Росія накопичує боєкомплект, накопичує особовий склад на херсонському напрямку. Чи готуєтеся ви, чи готується Херсон? Чи в місті розуміють, що обстрілів може бути більше і Росія справді спробує зробити ще якийсь ривок, щоб окупувати Херсон?
— Перша реакція херсонців на запровадження режиму тиші, ще до того, як його запровадили, коли його лише анонсували, була така: будь-яка тиша сприятиме тому, що росіяни стягуватимуть озброєння і намагатимуться посилювати обстріли після завершення режиму тиші.
У Херсоні вже другий ранок прокинулися без обстрілів, але, попри те, що це, в принципі, хороша історія, тихо, немає обстрілів, з іншого боку, херсонці чудово розуміють, і пишуть про це, і говорять, що вони не так радіють відсутності обстрілів, як бояться, що далі стане гірше.
Херсонці, безумовно, вірять у Сили оборони України і у те, що наші військові готові. Якби не ця віра, люди б не лишалися вдома. Але складність у тому, що це величезне навантаження на наших військових.
Є інформація про те, що росіяни дійсно стягують озброєння на окуповану територію Херсонщини,
зокрема у Скадовський район. Скадовський район — це великий район, це може бути і під Голою Пристанню, і під Скадовськом, це велика відстань, тим не менш. Незважаючи на те, що кожен ранок в окупованій Херсонщині починається без електрики, наразі під час режиму тиші у деяких районах, де спостерігали переміщення техніки, електрики немає довше, ніж зазвичай. Такі повідомлення теж є.
Тому настрої херсонців доволі скептичні. Це люди, які пережили вісім з половиною місяців окупації, і під час окупації обстріли були, і після деокупації росіяни рясно обстрілюють. Тому у Херсоні є така штука: якщо година минула без обстрілів, це підозріло. Тобто будь-яке затишшя для херсонців — це підозріла історія. І ті дні, коли росіяни обстрілювали менше, херсонці розуміли, що вони це роблять через те, що підтягують озброєння. Дуже часто так і було.
Ми скептично налаштовані, але безумовно віримо у наших військових. Без цього б нічого не було. Ми впевнені, що наші військові знають, що робити.
Читайте також:
«Це вбиватиме, на жаль, і цивільних». Під час перемир’я росіяни везуть до Олешків максимальну кількість дронів,
боєзапасу та людей — Нікітенко — Ви говорили, що намагалися якось зв’язуватися з людьми, які живуть на тимчасово окупованих територіях, знову ж таки через волонтерські групи, можливо, через якихось партизанів. Чи до цього призупинення вогню були у вас якісь можливості зв’язатися з людьми, які живуть в Олешках, і записати якісь свідчення, щоб потім представити це всьому світові?
— Так, у нас є можливість зв’язатися з людьми, іноді напряму, іноді через родичів, бо напряму часто боїмося, саме через безпеку людей там в окупації, щоб ніхто не міг ідентифікувати, що спілкувалися саме з журналістами з України.
У нас є свідчення, є записи людей, але, чесно, я дуже боюся їх оприлюднювати, дуже боюся нашкодити людям. І таке, я думаю, у багатьох медіа: медійники, ви самі це знаєте, дуже уважно ставляться до чутливої інформації, щоб, не дай боже, не нашкодити.
Це, насправді, страшні свідчення, але вони тим цінніші, що люди абсолютно не приховують емоцій, не приховують правди, і іноді це люди у відчаї і яким уже все одно, аби про це розказали.
Так, є такі свідчення, але будемо чекати слушної нагоди.
https://youtu.be/86N956ndRnE
