Наприкінці жовтня під час тимчасового припинення вогню з деокупованих села Веселе і селища Козацьке Новокаховської міської громади вдалося вивезти 13 мешканців. До цього востаннє вийти звідти людям вдавалося лише навесні 2026 року.
Про це повідомляє Центр журналістських розслідувань із посиланням на начальника Новокаховської міської військової адміністрації Олега Тарабаку, який особисто їздив за людьми.
«29 жовтня ми вивезли пʼятьох людей з Веселого, 30 жовтня – шістьох людей з Козацького і 31 жовтня – ще двох людей з Козацького. Інші не захотіли покидати свої домівки, як ми їх не вмовляли. Крім того, нам розповіли, що частина людей з Козацького пішла пішки. Ми зараз намагаємося перевірити цю інформацію і знайти цих людей», – розповів Олег Тарабака.
За його словами, у Веселому наразі залишається до 20 людей, а в Козацькому — до 15. У Веселому ситуація виявилася дещо спокійнішою, тому туди вдалося заїхати на транспорті. Натомість у Козацькому через суттєві руйнування та надзвичайно небезпечні дороги доводилося пересуватися виключно пішки.
Місцеві жителі виживають за рахунок запасів гуманітарної допомоги,
завезеної ще кілька років тому, проте дехто вже стикається з нестачею їжі. Питну воду люди збирають самостійно у вигляді дощової води. Попри те, що обидва населені пункти повністю зруйновані росіянами, а під'їзні шляхи заміновані та прострілюються ворожими дронами, частина мешканців категорично відмовилася виїжджати.
«Ми зустріли в Козацькому 50-річного чоловіка. Він сказав, що нікуди виїжджати не хоче, його тут усе влаштовує. Розповів, що читає там книжки, має курочок, що йому у Козацькому нібито тихо і спокійно. Інша жінка, яка має родичів у Хмельницькому і Миколаєві, сказала, що їй теж подобається у Козацькому, їхати з нами відмовилась. Зустріли ми й подружжя, яким під 80 років. Жінка вже слабо ходить, але чоловік їй облаштував зручності для пересування. Ми запропонували їх вивезти, а він на це: «На кого ми все це кинемо?» Чоловік попросив у нас цигарку, подякував і сказав нам йти, звідки прийшли», – поділився Олег Тарабака.
Як зазначає начальник МВА, аргументи тих, хто залишається, зводяться до однієї думки: «Кому ми потрібні? Куди ми будемо їхати? У нас тут стріляють,
а у вас там теж небезпечно і теж обстрілюють».
23 жовтня Білий дім оголосив, що Меланія Трамп, перша леді США, домовилася з Росією та Україною про локальне перемир'я в районі Олешок. Того ж дня омбудсмани обох країн Дмитро Лубінець і Яна Лантратова підписали угоду про проведення гуманітарної місії.
Режим припинення вогню на Херсонщині діяв з 27 жовтня до 1 листопада. За цей час розмінували маршрути до Олешок. Для евакуації підготували25 автобусів загальною місткістю 750 місць машини швидкої допомоги та близько 50 медиків.
30 жовтня українські та російські представники разом приїхали в Олешки. Людям, які вирішили залишитися, доставили продукти, ліки й пальне для генераторів. Охочих виїхати вивезли з міста: спершу евакуйовані зібралися в Армянську в окупованому Криму, після чого їхні шляхи розділилися. Ті, хто обрав Росію, поїхали до пункту тимчасового розміщення в Сімферополі. Ті, хто обрав Україну, летіли через Білорусь і 31 жовтня перетнули кордон на Чернігівщині.
Точну кількість евакуйованих ні українська, ні російська сторона офіційно не назвали.
