На Рівненщині селяни гуртуються проти агресора. У селах біля білоруського кордону, де раніше час від часу лунала стрілянина мисливців за бурштином, нині жодних суперечок.
Про це йдеться в ТСН.
У селах просто на кордоні з Білоруссю місцеві просять багато чого з початого та побаченого не показувати, аби не грати на руку ворогу. Та про свої настрої говорять відкрито. На площі встановлений герб, поруч фарбами виведена мапа України. Ми нині в одному із поліських сіл неподалік білоруського кордону. Чи не у кожного жителя там є родичі та кажуть, справжня рідня – це всі українці, які згуртувалися проти окупанта
«Нащо вони нам. Ми х не просимо в гості, бо ми їх тут стращать не будемо, а як прийдуть, у нас є чим захищатися, хоча ми і баби, но ми знаємо чим відбиватися», - кажуть місцеві дівчата.
Ще донедавна, кажуть, усіх білорусів вважали братами. Доки не дізнались, що ті почали гатити по Україні.
Усі родинні зв’язки забули, коли білоруські бійці стали посібниками Росії – піднялися і чоловіки, і жінки, і навіть діти. «Я собі навіть кажу, я готова прямо йти й захищати нашу країну,
бо я в неї віру і віру в нашу перемогу», - каже Олеся.
На вулицях наче все спокійно та мирно, але селяни цілодобово готуються до оборони. Як саме зустрічатимуть ворога, просять не показувати. Але запевняють, якщо ступить на їхню землю - пошкодує. «Знаєм повністю все, всі ці ліси, весь кордон знаємо, навіть знаємо, що за кордоном робиться. Ми бачим, ми чуєм, ми маєм зв’язки», - кажуть місцеві.
Чужого людям не треба, але й свого, кажуть, не віддадуть. «Болота у нас, ліси, тут люди у нас збирають ягоди, чорницю, клюкву, тут у нас є свої ходи, свої, як то кажуть, пастки, просто окупантам тут не пройти», - підтверджують мешканка Олена.
Водночас збирають усе, що можуть, аби допомогти нашим захисникам. Гроші, харчі, маскувальні сітки - усе для перемоги.
Вони намагаються достукатися до свідомості родичів та знайомих за кілька кілометрів через кордон. У відповідь на заклик зупинитись і не йти в Україну- білоруси більше відмовчуються.
Їх просять не боятися, виходити на мітинги, протестувати проти війни і попереджають, ножа у спину собі встромити не дозволять. «Я б здається на увесь світ кричала б: схаменіться, зупиніться, зупиніть того диктатора Лукашенка разом із Путіним», - переконана Ганна.
