Протягом короткого часу в українських та російських медіа з`явилася низка повідомлень про знищення керівних офіцерів російської армії. Генерали Андрій Суховецький, Андрій Колєсніков, Віталій Герасімов, а за ними полковники та більш дрібні офіцери – помирають під влучним вогнем українських військ. Спецкореспондент ТСН Станіслав Ясинський поспілкувався про дивну врожайність українського полювання на офіцерів з аналітиком мережі OSINT-розслідувачів INFORM-NAPALM Антоном Павлушком.
Як сталося, що менш ніж за три тижні росіяни втратили так багато офіцерів вищої ланки?
- Генерал за певних обставин може опинитися дуже близько від російських передових позицій. Далі треба розуміти, що за роки війни на Донбасі в нас сформувалася дуже гарна розвідка. І так само дуже гарна аеророзвідка. Протягом цих років ГУР та СБУ дуже часто публікували записи телефонних переговорів російських військових. Зараз українські спецслужби так само активно «слухають» всіх росіян – тому визначити, де конкретно перебуває та чи інша впливова персона, я думаю, що технічно це можливо, а далі вже як пощастить.
Рано чи пізно якийсь російський генерал опиниться на якомусь командному пункті. Приблизно всі розуміють, де цей командний пункт може знаходитись. А далі або Байрактар дістане до нього, або українська артилерія.
Якби генерали, про загибель яких говорять в наших медіа, були живі, то вже наступного дня російські пропагандисти записали б з ними інтерв'ю. Де вони стоять зі свіжим виданням газети "Правда". Мовляв дивіться – генерал живий. Якщо цього інтерв'ю нема і не буде протягом місяця – то скоріш за все цього генерала ми дійсно вбили. Ще про смерть офіцера можна дізнатися через офіційні повідомлення. Якщо за деякий час якийсь голова штабу 41-ї армії буде мати інше прізвище, то з попереднім головою штабу щось сталося.
Треба розуміти – ховати командирів з військовими почестями в Росії будуть, лише, якщо вони виграють війну. Вони війну не виграють. На фронті у них справи не дуже. Тому офіційних подій, як це називали в Радянському Союзі «перегони на лафетах» - такого не буде. По-тихому будуть ховати.
Кілька років тому у нас в "Інформ-Напалмі" вийшла стаття про російських генералів,
які просто пачками почали потрапляти в автомобільні катастрофи. Тобто вони буквально всі не могли справитися з керуванням авто. Або вони не могли правильно чистити свою зброю. Це в них так само генералопад. Генерали частіше за інших помирають від невідомих хвороб та випадають з вікон. Сьогодні, як кажуть, 8 генералів ФСБ замінили. Я не виключаю, що за певний час хтось з них знову не справиться з керуванням, або станеться нещасний випадок на полюванні. Мабуть тому, що частина з них дуже багато знає.
Але не слід фіксуватися лише на генералах. Можна подивитися на велику кількість офіцерів, яких щодня вбиває українська армія. Декілька полковників, підполковники – пачками. Це може бути тактикою ЗСУ – визначати, де перебуває якась військова шишка, та її прибирати. Смерть одного російського солдата – вона нічого нікому не дасть. А прибрати одразу декілька людей зі штабу – це виводить з ладу на певний час якусь російську бригаду. Я думаю, що українська розвідка дуже добре в цьому плані працює.
- Як технічно це може бути зроблене, якщо у них шифрований зв'язок?
- Шифрований зв'язок дуже класний в теорії.
В теорії кожному роздали цю шифровану трубу «ера» - і по ній повинні розмовляти. На практиці підрозділ потрапив під обстріл, всі розбіглися і «трубу» забули. Все – маємо підрозділ на фронті, який мав би мати шифрований зв'язок, але на ділі його не має. І от є частина підрозділів, де шифровані трубки є, а в частині – нема. Але зв'язуватися треба з усіма. Тому люди для швидкого зв'язку переходять на звичайні мобільні телефони. Можна сказати, що це помилка росармії. Але як їм зв'язуватися? Це на навчаннях всі ходять з гарними ще не розпакованими з целофану шифрованими телефонами. На практиці – ні. Ну і взагалі, якщо генерали між собою спілкуються через шифровані канали, то вже капітани і майори – вони перегукуватися з окопів будуть через звичайний український чи російський мобільний телефон. А далі ми повертаємося до можливості української сторони пеленгувати все те, що відбувається в мобільній мережі. А ще - непахане поле – це українські РЕБи (станції радіоелектронної боротьби). Вони є, вони працюють. І я не виключаю, що за допомогою наших американських партнерів у нас є можливість блокувати ці шифровані канали зв'язку. І вони переходять на звичайний мобільний зв'язок. А далі працює розвідка, ССО та артилерія.
- Ця робота по знищенню командної ланки супротивника на війні є ключовою?
- Ну звичайно, всі ж (російські військові - ред) чудово розуміють, хто начальник в них там якої армії. І починаються чутки по всій армії. Якщо може прилетіти Байрактар, чи снаряд і просто вбити вашого генерала- то це впливає на бойовий дух. А далі ще якийсь генерал під'їде до передової лінії і отримає своє.
