З початком війни кожен чоловік відчув потребу бути причетним до спротиву, оборони й допомоги нашій армії. Я в теробороні побув кілька днів і вирішив, що маю бути ефективнішим. Стояти по 10 годин на блокпостах і перевіряти документи є кому й без мене. Тому останні дев'ять днів патрульний поліції. Я добре кермую автівкою, мене впізнають. Це полегшує координацію на блокпостах.
Патрульна поліція зараз, зокрема, охороняє і вивозить жінок і дітей із небезпечних зон. Співпрацюємо зі Збройними силами. Вони кажуть, коли можна їхати. Охороняємо й супроводжуємо автобуси з місць евакуації.
Зараз кожен силовий підрозділ "Альфа", СБУ, Національна гвардія чи патрульна поліція крім звичних, виконують і бойові завдання зі знешкодження терористичних угруповань, ДРГ та інших ворожих агентів. Диверсії бувають різні: хтось із поплічників Путіна ставить мітки для авіаударів, другий захоплює зброю, третій мінує дороги. Усім треба давати відсіч. В ідеалі ворога треба випереджати та знищувати на підступах до мети.
Моя місія поліфункціональна. Цієї миті я водій. Супроводжую колону з дітьми.
Назад їхатиме напарник. Орієнтуємося за ситуацією. Оперативна інформація надходить постійно. Мій телефон увімкнений 24/7. Патрулюю Київ і область.
Ворога треба знищувати на підступах до мети
Маю пістолет і автомат. У молодості мав досвід поводження зі зброєю, але фактично опановую на льоту. Мабуть, родовий ген воїна дається взнаки: мій дід був соратником Степана Бандери. Я ніколи не любив Російської імперії. Це видно з пісень Kozak System. Після початку війни в мені ввімкнувся імпульс злості й праведного гніву. Захотів відплатити за всі поневіряння нашого народу.
Кожен день мене змінює. Страху немає. Що далі, то більше розумію, як маю діяти в конкретній ситуації. Домінує холодний розум, він узяв гору над злістю. Є чітке усвідомлення руху до мети як у рептилії.
Є сенс менше їздити автівками без потреби. Пересування містом збільшує дорожній трафік і навантаження на тероборону на блокпостах. Цивільні громадяни мають знати: бути на вулицях у комендантську годину небезпечно для життя. У разі нагальної потреби слід дзвонити в патрульну поліцію чи тероборону й пояснити,
чому й куди маєте їхати вночі. Вони супроводять або скажуть, як бути в цій ситуації. Вийти в камуфляжі в комендантську годину по каву це злочин. Така прогулянка може скінчитися сумно для порушника.
Війну виграє той, хто правильно спланує логістику й тил
Людей, які не взяли до рук зброї, не вважаю слабаками. Це делікатне питання. Не всі це вміють і не всім потрібно ставати до збройних лав. Війна це на 95 відсотків тил, забезпечення. Хлопці на передовій свою роботу зроблять, однак їм потрібні медична допомога, їжа, ночівля, підвезення нової зброї. Це теж форма підтримки й боротьби. Війну виграє той, хто правильно спланує логістику й тил.
Київ озброєний, праведно злий і обороноздатний. Столиця створила величезний лабіринт барикад і блокпостів. Тут зосереджено найкращі озброєні команди, які готові до вуличних боїв. Київ отримує нове озброєння й гуманітарну допомогу і дає зрозуміти: ворог тут не пройде.
Маємо унікальний шанс скинути ярмо російської імперії. Це війна за Незалежність. За існування української нації й держави. Вона не дає нам інших шансів, окрім перемоги.
Може закінчитися тільки повним відновленням територіальної цілісності України. Крим і Донбас повернемо.
Ця хвиля єднання дає людям змогу розумітися без слів. А підтримка взаємна. Я віддаю енергію оптимізму, але й отримую навзаєм. Багато хто з дітей, яких супроводжую, плаче, обіймає, фотографується зі мною. Заспокоюю, розраджую і раджу. Коли люди лишають свої домівки, це боляче. Але ті люди, якими я опікувався, вже в безпеці, й це головне.
У новій іпостасі доводиться звикати до дисципліни. Я людина рок-н-ролу й завжди робив, що хотів. Та у військовій структурі маєш дотримуватися правил. Це радше цікаво, ніж важко.
За законами війни, бригада має спати в одному місці та спускатися в укриття під час повітряної тривоги. Але командири іноді відпускають перепочити на 23 години додому. В умовах казарми митцям важко триматись у тонусі місяць або й довше.
Холодний розум узяв гору над злістю
Мій день ненормований й може бути різним. Іноді перевантаженим, часом спокійнішим. Роботи вистачає. Сплю по 34 години. Прокидаюсь і розумію, що організм хотів би відпочити більше, але читаю новини і вже не до сну.
На 16-й день війни спектр відчуттів широкий. Від суму й короткого розпачу до неймовірного завзяття й піднесення. Зранку вони одні, в обід другі, а ввечері треті. Ночі даються важко. Але зневіри нема. Це нераціональне відчуття. Моя категорія: знаю й дію.
Моя теперішня діяльність не дає змоги перемикатися на творчість. Немає часу на рефлексію. Це буде потім, після перемоги. Творчість потребує відповідного психічного стану. А я зараз мушу бути цілодобово включений і уважний.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".
