Захопили в заручники, морили голодом, холодом, погрожували розстріялти та закрили при мінусовій температурі у залізному контейнері. Ця історія стала відомою після того як на Чернігівщині звільнили селище Биків - п’ятьох чоловіків російські військові тримали в полоні тридцять три дні. Отримали обмороження і ледве вижили. Заручників захопили російські окупанти тільки тому, що вони українці чоловічої статі.
Про це йдеться в ТСН.
Зараз ці люди вже на свободі, одного з них забрали до лікарні, оскільки в нього від переохолодження почалася гангрена, ще один мешканець цього села і він вже другий день як вдома. А ще трьом допомогли місцеві жителі і поселили їх в одній з хат. Там постійно топиться грубка, аби бранці могли нарешті прийти до тями, відігрітися, відїстися перед тим, як поїдуть додому. Двоє чоловіків потрапили в полон, коли їхали за ліками до аптеки і зустріли російську техніку з пробитими колесами, вони везли поранених і мертвих окупантів і були через це в поганому настрої. Ще один чоловік - працював охоронцем на фермі і його примотали скотчем до стільця і оголосили шпигуном.
«Нас як котенят викидали з машини, позв’язува руки, поскручували, давай стріляти і в машину позакидали і првиезли нас сюди», - розказує один із них.
«Сказали, що я розвідник, що мене залишили як розвідника, щоб я передавав інформацію . А ви не розвідник? - Ні, я охоронець», - розповідає інший.
Контейнер розташований у фермерському господарстві на краю Бикова Бробринського району. Цю територію російські солдати обрали собі для проживання. А залізний вагон - задіяли під катівню - всередині був сморід, бо полоненим доводилося ходити в туалет в цьому ж місці. Іноді було таке, що їх не годували по дві доби, іноді давали недоїдки з російських сухпаїв.
Ще в кількох десятках метрів від контейнеру розірвався снаряд, залізна пастка посічена осколками. Чоловіки вимушені були вкриватися картоном, спати на поличках для сільгоспдеталей. І до речі запчастини від комбайну вже після втечі росіян допомогли їм вирватися на свободу - кілька годин поспіль вони ресорним ножем пиляли залізо, але пролізти зміг найхудіший.
«Брали оцей ніж і прорізали, це розширити, так, як ребро. З першої спроби не пройшло,
давай бить. В різні боки, друга спроба і з третьої спроби, хлопці мене проштовхнули, грудна клітина не пролазила, навпіл вагончик, це все ми розрізали», - показують чоловіки.
Саме селище Биків дуже зруйноване - в Бобровицькому районі звільнили декілька сіл, вони сильно постраждали, але й окупанту дісталося.
Більше місяця тут вбивали, грабували, свинячили. Тепер тут наче кадри із фільму жахів - розбомблена заправка, переритий асфальт, спалена техніка та дерева, побиті будинки, покинуті машини. Купи сміття, але тепер це вільне село, з якого втікли окупанти.
«Це трали, які вони позалишали, тепер вони возитимуть українську техніку», - кажуть місцеві.
Прикмета села, якщо вивалені ворота, то в хаті жила орда. «Друга помия світу, жили, як бомжі. Криниці засмічені, в криницю сміття викидали просто не люди, це нелюди», - розповідають місцеві.
Як смердить горілим від околиці села чутно здалеку - тут горіли боєприпаси. «Тут власне був їхній склад з боєприпасами, тут техніка стояла їхня, тут позаду, ви побачите їхні безпосередньо, бо окопи, а наслідок роботи нашої артилерії,
нам вдалося знищити відповідно, цей їхній об’єкт», - каже командир батальйону.
Горіло майже дві доби, добровольці «Правого сектору», які відбивали це селище, кажуть, окупанти тут теж погоріли.
Бойовики позаміновували навколишні території. «Багато є сюрпризів, так званих. Котрі ще не до кінця є виявленими і тут попереду кропітка робота особливо для інженерів, які будуть це виявляти і знешкоджувати. Тут ще довгий час не буде безпечно до кінця», - кажуть військові.
Пуск ракетного комплексу не зміг нашкодити українцям. Але дав додатковий стимул бійцям - правосек Лис вирішив стати колекціонером погонів. «Я хочу зібрати велику колекцію для дітей, онуків, правнуків, від солдата до полковника - головне почати», - каже він.
Там, де закінчується Київська область і починається Чернігівська і саме тут донедавна був останній рубіж нашої оборони. Місцеві трактористи рили шанці навіть під мінометними обстрілами - укріплення бійцям будували на совість. Зараз розбирати його поки не планують.
Люди замучені війною, але щасливі, бо вільні і вже не під обстрілами. «Замовили хліба в пекарні, дівчата нам напекли, приїхали і привезли, вам не передати. Люди беруть і плачуть», - додають люди.
Читайте також:
"Привіт, літак": пілот легендарної "Мрії" вперше побачив згарище, яке залишилось від борту
Російські льотчики добре знають, що скидають бомби на житлові масиви, але продовжують виконувати наказ: їхні розповіді
У звільнених селах на Житомирщині відшукують російських солдат, які не встигли виїхати зі своїми
