Війна в Україні точиться вже вісім років, і весь цей час воєнний кореспондент Андрій Цаплієнко працює на передовій. Війна вже тоді не була для нього новою стихією: він працював в Іраку, Афганістані, Колумбії, Палестині, Ліберії. Проте вперше поранили Андрія на Чернігівщині, в селі неподалік від обласного центру, куди він приїхав знімати єдиний піший гуманітарний коридор для евакуації цивільних чернігівців. Окупанти почали гатити зі «смерчів», і Андрія поранило осколком. Це — реалії великої війни, що почалася 24 лютого 2022 року. Зараз Андрій Цаплієнко видужує, аби повернутись до висвітлення бойових дій. Говоримо з ним про особливості роботи на війні в Україні, про інформацію, яку журналістам не слід оприлюднювати, і про виживання воєнкорів.
— Андрію, як ви почуваєтесь після поранення?
— Вважаю, що мені дуже пощастило, тому що уламок пройшов крізь м’які тканини і лише трохи зачепив м’язи. Лікування буде тривалим, але загрози життю немає.
Ми мали редакційне завдання потрапити в Чернігів, зустрітися з адміністрацією міста, побачити позиції військових, умови, в яких живуть люди, і,Читати все за адресою:https://detector.media/community/article/198193/2022-04-07-andriy-tsapliienko-yakshcho-rosiyany-bachat-iz-bezpilotnyka-zhurnalista-z-garantiieyu-99-vidkryvayut-po-nomu-vogon/
