Від початку агресії в України, цивілізовані країни світу запровадили потужні фінансово-економічні санкції проти росії. Ці санкції, у сукупності з військовою підтримкою, стали цивілізованою реакцією, яка повинна зупинити Кремль.
Про вплив цих санкцій на тимчасово окупований Крим ми вже писали. Сьогодні з кожним днем дія таких санкцій стає більш відчутною. Але зараз хотілося б більш детально зупинитися на реакції кримських колаборантів, які не тільки заперечують дієвість санкцій, а й намагаються погрожувати Україні «санкціями у відповідь».
З одного боку, це виглядає як агонія російських ставлеників, а з іншого, необхідно чітко розуміти як саме самопроголошена «влада» на півострові зможе шкодити Україні та її громадянам. В умовах війни, варто враховувати будь-які загрози, щоб мати змогу діяти на упередження. Проблему дослідили експерти Асоціації реінтеграції Криму.
Одразу після запровадження санкцій від самопроголошеного «голови Криму» Сергія Аксьонова пролунали впевнені заяви, що західні санкції нібито підуть «тільки на користь», оскільки більшість російських компаній,
які попали під них, зможуть зайти на півострів. Особливо це стосується банківського сектору, з яким є системні проблеми на окупованому півострові [1].
Паралельно з цим, наче по вказівці, представники кримського бізнесу почали також проголошувати антисанкційні лозунги. Наприклад, окремі представники «крупного та середнього бізнесу» були змушені приєднатися до флешмобу агресора «ми працюємо». Його суть полягає в тому, що кримський «бізнес» підготував за вказівкою російських спецслужб відео ролики про те, що вони нібито не припинили свою діяльність та «готові зустрічати туристів». Здебільшого у флешмобі були примушені взяти участь окремі представники готельно-ресторанного бізнесу, сфери надання послуг та торгівлі [2].
Однак, вже зовсім скоро така риторика пана Аксьонова почала кардинально змінюватися. Ймовірно це пов’язане з вказівкою Кремля, який так само змінив свої заяви після того, як санкції почали працювати. Фейкова «влада» самопроголошеного Криму заявила про розробку «остаточних схем» злочинної «націоналізації» українського майна на півострові. Аксьонов пригрозив,
що вже ніхто з українців не встигне переоформити майно, а розпочата у 2014 році протиправна «націоналізація» буде «нарешті завершена» [3].
Достатньо показово, що саме Аксьонову агресор доручив «розробити проект федерального закону», тобто документа, який нібито буде «діяти на усій території росії» [4]. Можна припустити, що Кремль остерігається ініціювати такі рішення, і доручив це людині, на яку згодом можна списати всю провину. Відомо, що пан Аксьонов надав «дуже стислі строки» для розробки такого «законопроекту» та передачі його до державної думи.
Подібні тенденції дещо раніше почалися і в політичному середовищі самої росії. Зокрема, представники партії «Єдина Росія» запропонувати «націоналізувати» майно іноземних компаній, які оголосили, що виходять з російського ринку та закривають свої виробництва [5]. Оскільки в окупованому Криму іноземних компаній не має з 2014 року, то Аксьонову нічого не залишилось, ніж «націоналізувати» українську власність.
«Причепом» Аксьонов хоче «заборонити» Православну церкву України на території тимчасово окупованого півострова та перейменувати вулиці.
Він вже заявив, що Криму «необхідно позбутися» усього, що так чи інакше пов’язане з так званим «українським нацизмом». Тому фейкова місцева «влада» у спішному порядку розпочала ревізію щодо виявлення подібних «українських символів» у населених пунктах.
Зокрема, Аксьонов закликав «перейменувати» вулицю імені В’ячеслава Чорновола в місті Армянськ [6]. Важко пояснити логіку Аксьонова, оскільки за життя Чорновол завжди виступав за повагу до усіх громадян України, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють.
Але перейдемо безпосередньо до майна українців, яке хочуть злочинно «націоналізувати» кримські колаборанти. Перш за все пропагандистську компанію розпочали з міні-готелів, які належать звичайним громадянам. Аксьонов доручив місцевій «владі» спільно зі співробітниками російських карателів «перевірити українських власників», які засудили вторгнення росії. Заявляється, що це нібито «стосується тільки тих громадян України, які займаються публічною пропагандою» [7].
Достатньо дивний та складний «план помсти», адже не зрозуміло як само будуть здійснюватися подібні «перевірки»,
і що вважати «публічною пропагандою». Фейковий «спікер Криму» Володимир Костянтинов вже відзвітував Аксьонову, що «потенційні об’єкти вже виявлені та уведені попередні обмеження» [8]. Не зрозуміло у чому полягає гіпотетична «провина» звичайних українців, які висловили підтримку своїй Батьківщині, адже на відміну від кремлівської верхівки, вони не давали накази бомбити мирні міста незалежної держави.
Це засвідчує, що право власності з точки зору агресора це дуже ефемерна річ, яка може зникнути у будь-який час. До речі, це стосується не тільки мешканців материкової України, а й звичайних кримчан, які у будь-який момент можуть втратити все. Наприклад, нещодавно Аксьонов заявив, що у разі збільшення цін на продукти харчування, він запропонує «націоналізувати» Ялтинський ринок [9].
По суті ключова вимога полягала у негайному зниженні цін. Аксьонов навіть не розуміє, що вони збільшилися не тому, що так хочуть бізнесмени, а тому, що окупований Крим, як і територія самої росії перебувають під масштабними санкціями. З особливою гордістю кримські колаборанти заявили про те,
що почнуть злочинну «націоналізацію» з майна Президента України Володимира Зеленського.
Напевно таким чином самопроголошена «влада» Криму намагається продемонструвати «безмежність» своїх «повноважень». Мова йде про квартиру в Лівадії, яку фейкова «голова адміністрації» Ялти планувала передати «біженцям» з Донецької та Луганської областей [10]. Є також протиправні пропозиції від колаборанта Михайла Шеремета «продати» квартиру Президента України та «спрямувати кошти на відновлення інфраструктури Донбасу». До речі, ця нерухомість була куплена ще до окупації Криму, була задекларована у встановленому порядку та має відносно помірковану вартість [11].
Скоріш за все, це є помстою агресора за персональні санкції проти Володимира Путіна, які запроваджені США та Європою. Однак є доволі важлива різниця, адже Президент України не здійснює напад, а захищає власну країну разом з усіма громадянами. Проте бажання колаборантів догодити своєму «шефові» набагато сильніше за здоровий глузд. Однак окупанти пообіцяли не зупинятися на Президентові України, і та злочинно «націоналізувати» житло усіх українців,
яке є на окупованому півострові.
З відповідною «пропозицією» виступив Володимир Костянтинов, який зазначив, що необхідно «націоналізувати» і «квартири українців» в Ялті та інших населених пунктах окупованого півострова. Він навіть вже вигадав формальний привід для таких дій – «борги по комунальним послугам».
Враховуючи велику кількість таких квартир, як зазначив Костянтинов, «сума боргу є достатньо значною, а, отже, націоналізація є цілком виправданою». Також у кримських колаборантів в планах відібрати в українців торгові точки, за тією ж самою підставою. Але в цьому випадку мова також йде про «тих, хто не підтримує спецоперацію в Україні» [12]. Не зрозуміло тільки чому українці повинні сплачувати «комунальні послуги» в «бюджет» обслуги агресора. Також складно усвідомити яке «право» мають самозванці вирішувати долю майна українців, які роками працювали для того, щоб придбати цю нерухомість.
Втім на житлових приміщеннях та міні-готелях вирішили не зупинятися. Наприкінці березня Аксьонов заявив про злочинні наміри «націоналізувати» готелі, які належать «українцям,
що підтримали політичний режим у Києві» [13]. Також пролунали заклики «націоналізувати» бізнес українців, який до цього часу ще не вкрали кримські колаборанти.
Зокрема, Аксьонов зазначив, що будуть накладати «арешт із подальшим вилученням» на користь агресора на різного роду «торгові об’єкти, які належать українцям». У цьому випадку критерій не змінний – «фінансова підтримка української армії» [14]. Характерним є шлях, яким кримські колаборанти збираються це «оформлювати». Фактично в окупованому Криму такою «передумовою» напевно стане активна громадянська позиція, адже підтримка та захист Батьківщини – це конституційний обов’язок кожного українця.
Слід зазначити, що перелік того майна, яке може підпасти під злочинну «націоналізацію» в Криму розширюється майже кожного дня. Як вже вказане, в останніх числах березня Аксьонов виступив із злочинною пропозицією «заборонити» Православну церкву України як нібито «структуру розбрату», яка нібито «не повинна існувати»; він додав, що над відповідним «законопроектом» вже працюють його «помічники» [15]. З одного боку, така протиправна заява є своєрідною «відповіддю» на складну ситуацію в українських структурах Московського патріархату,
які вже у значній частині не підтримують злочинні діяння російської влади [16].
Також виникає запитання: чому кримські колаборанти так активізувалися навколо «заборони» Православної церкви України? Відповідь на нього доволі проста. З 2019 року самопроголошена «влада» Криму намагається під будь-яким приводом забрати майно цієї церкви. Наприклад, у цьому ж 2019 році окупаційна «влада» Криму вже надсилала злочинний «припис про звільнення приміщень» Кафедрального собору святих рівноапостольних Володимира і Ольги в Сімферополі [17]. Тобто, «націоналізація» може стати інструментом захоплення церковного майна, яке у подальшому передадуть лояльним агресору структурам. Паралельно агресор може досягти ще однієї ідеологічної цілі: залишити на півострові тільки «потрібних» вірян, які будуть цілком охоплені ідеям Кремля, які ретранслює на півострові російська церква.
Протиправна «націоналізація» від Аксьонова наводить на думку, що для Кремля це передусім інструмент політичного та ідеологічного тиску на Україну. Варто пригадати, що спроб позбавити державу та українців їхнього майна в Криму насправді було декілька.
На першому етапі, одразу після замаху на анексію, була протиправно «націоналізована» державна власність. На другому етапі окупанти відібрали власність окремих крупних фінансово-промислових груп, яку банально розділили між собою колаборанти та наближені до Кремля бізнесмени. Третій етап відзначився злочинною «націоналізацією» майна юридичних осіб, тобто українського бізнесу [18].
Ці етапи співпадають із запровадженням проти РФ та кримських колаборантів санкцій за окупацію півострова. Напевно Кремль лютує, коли світ висловлює свою позицію та намагається підтримати Україну.
А ще протиправна «націоналізація» використовується як показовий засіб, який доводить, що фейкова «влада» окупованого півострова нібито має «ознаки державності», тобто здатна до «примусу». Насправді ж, це просто бажання за рахунок чужого майна чогось досягти. Зайвим підтвердженням цього є деякі факти які вказують, що оголошена «націоналізація» може піти не за планом, навіть без втручання України.
Наприклад, у 2015 році через чвари у колах колаборантів підконтрольний окупантам незаконний «арбітражний суд Криму» «визнав незаконним рішення про націоналізацію» Ялтинської кіностудії.
Ця ситуація викликала шквал обурень з боку Аксьонова та фейкового «прокурора» окупованого півострова Наталії Поклонської, які пообіцяли «притягти суддю до відповідальності» [19]. Та навіть не рахуючи ці конфлікти за ласу власність між різними кланами окупантів абсурдність рішень прокремлівських маріонеток розуміє увесь світ.
Зазначимо, що процес «націоналізації» майна українців в умовах війни, супроводжується неоднозначними заявами кримських колаборантів. Зокрема, у своїх виступах Аксьонов постійно наголошує, що це не українці воюють з росією, а нібито країни Євросоюзу та США, які «нав’язали Україні певну ідеологію» [20]. Тоді виникає декілька питань, чому ж агресор оголошуючи війну «українським власникам» водночас прагне залучати до Криму «іноземних інвесторів», хоча й цілком безуспішно. За таких умов анонсована «націоналізація» українського майна нагадує крок відчаю, який звичайно роблять переможені.
До речі, навіть окремі представники російського бізнесу вже висловили думку про подібну «націоналізацію» в Криму та по всій Росії. Так, один із найбагатших росіян Володимир Потанін заявив,
що такі ініціативи нагадують 1917 рік, а дії російської влади та її кримських посіпак він порівняв з діями більшовиків. На його думку, це призведе до глобальної недовіри з боку інвесторів та відкине росію років на сто назад [21], що дійсно станеться.
Варто додати, що подібна «націоналізація» не матиме ефекту і для українців, адже більшість з них вже давно не користуються своєю власністю на півострові, і не бажають жити на території Криму до її деокупації. Тим більше такі погрози не змінять проукраїнської позицій громадян України, як і Президента України звісно не зупинить фейкова «націоналізація» його квартири в окупованому Криму.
За роки окупації півострову самопроголошена «влада» постійно доводила відданість Кремлю, за що отримувала «індульгенцію» на пограбування української території. Більше того, росія дозволила власним олігархам купувати злочинно «націоналізоване» майно українських компаній.
Останні події тільки підтвердили тезу про кишеньковий характер «влади» на півострові, яка в один момент почала говорити про необхідність запровадження «санкцій у відповідь».
Але не маючи реальної змоги впливати на Україну та європейські держави, кримські колаборанти почали проголошувати вже відомі гасла про «націоналізацію». Такі вже вони реалії «русского мира» – карати невинних та вихваляти винуватців.
Упевнені, що за усі злочини кримським колаборантам обов’язково доведеться відповідати, а незаконно «націоналізовані» активи повернуться до своїх власників у де-окупованому Криму.
Джерела:
>
