Ворог відступив од української столиці, але залишив смертельні сюрпризи. Село Горенка під Києвом зруйноване майже на 80 відсотків. Російські окупанти обстрілювали його з першого дня повномасштабного вторгнення. Діставали росіяни й до сусідньої Пущі-Водиці, мирних жителів там ховали на власних обійстях та поблизу кладовища волонтери. Але люди навіть зараз не можуть перепоховати своїх рідних, бо російські загарбники замінували цвинтарі.
Про це йдеться в ТСН.
Посеред суцільної розрухи та обвуглених будинків довкола на обійсті могила Тарасової мами. Жінка вижила під час Другої світової війни, але не змогла пережити це пекло. Поховати на кладовищі її не могли. Цвинтар у Пущі-Водиці переповнений і закритий, у Горенці російські окупанти обстрілювали його з гранатомета. А в Мощуні тоді саме тривали активні бойові дії.«Я зв'язався з людиною, яка в нас похоронами займається і я кажу: а якщо я дома зроблю поки, бо ми не можемо нікуди нічого зробити. Він каже, що у військовий час можна», - розповідає чоловік.
Але навіть тут, на власному подвір'ї, росіяни не дали Тарасові спокійно попрощатися з матір'ю.
«Тільки почали копати могилу, почав літати безпілотник. Хлопці вже досвідчені, кажуть, треба ховатися, бо там, де бачать скупчення людей, туди обов'язково прилітає міна. Ми ховалися декілька разів. Тоді винесли маму надвір, почали вже прощатися та сама ситуація», - розповідає Тарас.
Тоді тут усе ще було неушкоджене, а вже наступного дня на подвір'я прилетів перший снаряд. Араміс - один із учасників місцевого руху спротиву, він був свідком під час поховання. Разом із побратимами вони допомагали людям хоронити померлих рідних. «Це наше село, ми майже всі одне одного знаємо, і коли телефонують люди, яких ти знаєш і просто плачуть, що їхній родич помер, і він уже 12 днів лежить у подвір'ї. Жодна служба не приїжджає, але вона, мабуть, і не могла приїхати, бо тут активна фаза була, це було небезпечно», - розповідає чоловік.
Кого могли забрати родичі, тих передавали їм, інших хоронили самі. Гарік показує могили трьох своїх односельчан, вони поховані біля кладовища. Доводилося, розповідає, збирати й тіла знищених російських загарбників. «У нас стояла задача від військово-цивільної адміністрації Бучанського району,
що треба допомогти їх зібрати, бо всі ми розуміємо, що рано чи пізно почнуть вертатися люди додому, щоб вони це просто не бачили», - кажуть в організації.
Вони прибрали з нашої землі пів сотні росіян. Це ті, хто марно сподівався прорватися до Києва. І все що могли робити - знищувати нашу цивільну інфраструктуру та вбивати цивільних людей. У Пущі-Водиці вони прицільно били по психоневрологічному інтернату, пожежній частині та житлових будинках.
А в Горенці росіяни зруйнували майже 80 відсотків села. Російські окупанти стояли десь за 3 кілометри звідси, під Гостомелем і обстрілювали село всім, чим тільки могли дістати. Сюди летіли «Гради» і міномети. Лише по одній вулиці зруйновані близько 70 будинків.
Олексій показує, що залишилося від його будинку. Понад двісті квадратних метрів перетворилися на руїни, уціліла лише ванна. За чотири дні до початку війни в Олексія народилася донька. Разом із нею та старшим сином дружина одразу ж виїхала до Німеччини, а він залишився боронити село. Повертатися їм поки нікуди, але чоловік запевняє, ми обов'язково переможемо і все відбудуємо.
Читайте також:
Створили дефіцит, щоб підзаробити: яйця з Росії завозяться до Херсона, але українці їх бойкотують
В Кремлі почалися чистки військових чиновників, яких оголосять "цапами-відбувайлами"
На звільнених територіях почали відновлювати мости і дороги: завданих збитків вже на 875 мільярдів гривень
Україна перетворилась на одну з найзамінованіших країн світу: ворог мінує навіть одяг та іграшки
Морські піхотинці на Запоріжжі нищать техніку ФСБівців і отримують в боях стратегічні трофеї
