За словами жінки, вони з чоловіком були у шпиталі у Скелистій бухті, куди привезли поранених із крейсера. Там було близько 200 постраждалих моряків, додала вона.
«Ми кожну обпечену дитину дивилися. Не можу передати, як це важко, але я не знайшла свого. Там було лише двісті осіб, а на крейсері було більше п'ятисот. Де решта? І Краснодар підняли, і решту, все обдзвонили, але не можемо знайти», - сказала Ірина Шкребець.
Єгор Шкребець служив кухарем на крейсері Москва, там проходив строкову службу. Перший раз після початку війни він зателефонував батькам і розповів, що вони "взяли острів Зміїний". Востаннє, за словами матері, син зв'язувався з нею через Viber 9 квітня: сказав, що не буде на зв'язку, писав із «лівого» номера.
Читайте також:
Москва горить. З’явилися фото російського крейсера незадовго до затоплення Після того, як стало відомо про те, що крейсер затонув, батьки Єгора та інших строковиків почали шукати інформацію про тих, хто вижив і загинув. За словами Ірини Шкребець, їх нікуди не пускали: «Ми поїхали у частину, у частині вийшов командир, руками розвів і каже:
«Нічого вам не скажу». Я кажу: «Де мій син?», а він: «Ну, в морі десь». Чоловік почав обурюватися: Що значить у морі? А ти де був?" — «Я взагалі був не там». Ці командири були на кораблі».
Як розповіла Шкребець, одного з них звуть Павло Борисович Вакула (заступник командира корабля, капітан 3-го рангу), іншого – Роман Дмитрович, прізвище та звання невідомі.
Батьки, за словами Ірини, намагалися звернутися, зокрема, і до ФСБ.
За її словами, вони хотіли ознайомитися зі списком загиблих та зниклих безвісти, але списки їм не надало жодне відомство.
З Іриною також зв'язався командир, який був на кораблі: «Я говорю: «Ви мені хоч скажіть як мій син помер?», а він каже: «Я нічого не знаю, вони були на посту постачання. У нас по всьому крейсеру були ракети». Він не міг сказати і якось відходив від відповіді, що потрапила ракета».
