Вихованців центру встигли вивезти у перші дні наступу росіян, а от коли вдасться відремонтувати заклад - невідомо
Село Копилів розташоване лише за 50 кілометрів від Києва. Утім, більш як місяць воно перебувало під окупацією росіян. У селі не було тепла, світла та води. А на початку березня з двох літаків на Копилів скинули російські бомби. На одну вулицю впали відразу 5. Дивом ніхто не постраждав. Проте було понищено багато будинків. Бомба влучила і в Київський обласний реабілітаційний центр для дітей, де їм надавали соціально-психологічну допомогу. Вихованців центру встигли вивезти у перші дні наступу росіян, а от коли вдасться відремонтувати заклад, та й чи вдасться взагалі – дирекція поки що не знає.
Зі слів очевидців, то це десь 28–29 число було, березня. Десь о 8-9 годині ранку. Спочатку прийшли солдати, подивилися, по периметру побігали, а потім десь через годину воно прилетіло. Десь, мабуть, отут вони ударили з цього боку, бо ударна хвиля винесла всі вікна на той бік", – розповідає пані Віра – заступниця директора Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей.
Нині вона показує знімальній групі "5-го", до яких наслідків призводить так звана "денацифікація". Жінка досі не може зрозуміти, яке військове чи інфраструктурне значення мав реабілітаційний центр для дітей. Бо ж окупанти запевняють: в об'єкти цивільні не цілять. Та на ділі все інакше.
"Ну звісно картина жахлива була. Двері ми звідти закрили, вони просто вибиті лежали. Ну це скоріш за все вибуховою хвилею воно пішло. – А не мародерили у вас ці орки? – Було. Склад продуктів почали вони саме виносити. Нам сказали місцеві, що виносять мішками. Ну звідки вони можуть носить", – пояснює пані Віра.
Вона каже, збитки у закладі поки що рахувати не беруться. Персонал центру, який залишився у Копилові, самотужки прибирає заклад та доглядає за тим, що вціліло. Допомагає у цьому адміністратор Леонід Тишкевич.
"От заходите, тут пройти не можна було. Скло. Скрізь скло, биті вікна, меблі. Отаке все. Я вже позабивав вікна. Стараюсь позабивать, щоб протягу не було", – каже адміністратор Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Леонід Тишкевич.
У центрі вціліли буквально кілька кімнат. У більшості – вибиті двері, вікна та навіть стіни дали тріщини.
Трохи більш як 2 місяців тому в актовій залі цього реабілітаційного центру було повно дітей. Тут сміялися і святкували. Нині ж у цьому приміщенні не лишилося вцілілим жодного вікна, а стеля та стіни прошиті уламками від ворожого снаряда.
"Тут проводили виховні години, свята, приймали гостей. Зал для відпочинку. Дискотеки тут проводили", – зазначає заступниця директора Віра Андрійчук.
На момент повномасштабного вторгнення росіян, у закладі перебували півсотні дітей віком від 3 до 18 років. 24 лютого вночі їх евакуювали за кордон. Пані Віра каже, навіть уявляти не хоче, що було б, якби цього не сталося. Коли вперше повернулася до порожнього зруйнованого закладу, не могла стримати сліз.
"Ну сльози – це вже м'яко сказано. Виражатися я теж не хочу, грубо кажучи. Ну це просто жах. Взяти отак прийти, ну просто одним пострілом знищити все це, що будувалося стільки років", – наголошує жінка.
Допомогти у майбутній відбудові центру вже зголосилися благодійники.
"Наша мета – залучити сюди якнайбільше українських виробників оздоблювальних матеріалів, можливо, меблів. Залучити українських архітекторів, дизайнерів для того, щоби зробити проект реновації. У нас є на прикметі кілька американських девелоперів, які готові фінансувати реновацію проекту", – зауважує голова благодійного фонду "Будуй нову країну" Олександра Маклякова.
Благодійники кажуть, таких об'єктів лише у Київській області – сотні. Тому допомагати відбудовувати країну нині вважають своїм обов'язком.
Юрій Пугач та Валентин Стрельцов, "5 канал"
