Війна

У Бурятії майже щодня хоронять загиблих в Україні військових: що кажуть їхні рідні

Телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», і російська редакція Радіо Свобода зібрали інформацію про вихідців із Бурятії, які вторглися в Україну в лавах російської армії, і загинули на українській землі як окупанти. Також журналісти розпитали людей на вулицях столиці Бурятії Улан-Уде, що вони думають про війну Росії проти України.

Село Дмитрівка Київської області у березні перебувало під контролем російських військових. Після їхнього відступу там залишилася знищена колона бронетехніки з літерою V на бортах. Поряд із одним із танків знайшли тіло, а в кабіні – документи на ім'я лейтенанта Юрія Данзанова. Він був командиром взводу 5-ї окремої гвардійської танкової бригади з Улан-Уде.

Крім Данзанова вдалося встановити особи ще кількох загиблих у районі Бучі.

Це єфрейтор Чингіс Намсараєв, старший сержант Матвій Манжуєв та інші. Усього 26 військовослужбовців тієї ж танкової бригади.

Це лише ті громадяни Росії, про смерть яких писали родичі чи місцеві пабліки у соцмережах. Міноборони РФ офіційно не визнає їхню смерть.

За підрахунками фонду «Вільна Бурятія»,

в Україні за два місяці війни загинуло щонайменше 112 жителів російської республіки.

«Наша сім'я дуже підтримує Путіна»

11-а окрема гвардійська десантно–штурмова бригада з Улан-Уде зараз бере участь у наступі російської армії на Херсонщині. У її складі ще донедавна числився 22-річний рядовий із бурятського села Старий Онохой Яків Іванов. 25 квітня він загинув.

Після дев'яти класів школи Яків Іванов пішов навчатися на помічника машиніста, але покинув навчання. Відслужив в армії, підписав контракт та поїхав на війну в Україну, звідки живим не повернувся. У нього залишилася вдова та двоє дітей.

«Наша сім'я дуже підтримує Володимира Путіна. Раз так вирішив головнокомандувач нашої держави, напевно, це правильно. Тому ні в кого немає жодних сумнівів. Без причини Володимир Володимирович не став би починати. Він, напевно, знає, що робить. Я своєї думки з цього питання не маю. Якщо так є, значить, воно так має бути», – каже сестра загиблого Ганна Іванова.

Схожої думки дотримуються родичі Івана Хлєскіна. Йому було 33 роки. Народився він та виріс у бурятському селі Усть-Баргузін.

Після дев'яти класів школи та професійного ліцею працював продавцем у магазині. З 2014 року – на службі в 11-й гвардійській десантно-штурмовій бригаді. Сім'я Хлескіна вважає, що воювати в Україну він поїхав заради майбутнього Росії.

«Він виконував свій військовий обов'язок. Захищав нашу батьківщину. Людина загинула за наше мирне небо. За те, щоб ми спали спокійно», – впевнена вдова Ганна Хлескіна.

Буддистська Бурятія і війна проти України

Республіка Бурятія розташована на сході Росії, майже за сім тисяч кілометрів від України.

Ніхто з опитаних журналістами перехожих на вулицях Улан-Уде навіть не знав приблизно про кількість загиблих в Україні бурятських військових. Проте майже всі впевнені, що солдати загинули недаремно і «спецоперацію» треба продовжувати.

Контрактна служба є популярною серед місцевих чоловіків.

«Оскільки Бурятія дуже бідний регіон. І іншої перспективи там немає. Є місцевий мем – «дядько Баїр». Це блат. З ним якісь кар'єрні можливості є, а без нього або вахтовим методом на роботу на північ Росії, або контрактною службою», – пояснює Олександра Гармажапова,

голова фонду «Вільна Бурятія».

Крім підрозділів, які базуються в регіоні, уродженці Бурятії часто служать в частинах з інших областей і республік Росії.

21-річний Вадим Черепанов із Улан-Уде після термінової служби підписав контракт у сусідній Іркутській області. Своїй дівчині Черепанов сказав, що має їхати в Україну. Це його обов'язок захисника та патріота. Востаннє він дзвонив із Луганська. Черепанов загинув наприкінці квітня. Його ховали у закритій цинковій труні. Як саме він загинув, рідним не повідомили.

«Коли почалася спецоперація, він казав, що це все потрібно, бо людей треба захищати. Немає значення, якою вони є національності, вони ж живі люди. Тим більше там діти, мирні жителі. Мені теж здається, що, якби спецоперацію не розпочали, що-небудь ще гірше сталося. Розв'язалася б війна якась», – ­­каже Катерина Шишкіна, дівчина загиблого Вадима Черепанова.

Читайте ще