Гидко дивитися на те, як російські солдати обшукують чи конвоюють під дулами автоматів наших бійців з Азовсталі.
Але треба також розуміти людську психіку: за показною зневагою ці росіяни приховують свій страх і захват. Вперше в житті вони бачать справжніх воїнів, які три місяці тримали оборону в умовах тотального оточення, під обстрілами з суходолу, повітря й моря всіма видами зброї. У російській армії прикладів такого героїзму й самовідданості немає їх виколупують тільки з міфологізованого минулого.
Побачити цих людей наживо це ніби доторкнутися до самої суті Історії, побачити механізми, через які вона діє
Тому це, мабуть, найкраща мить у житті цих росіян: вони тепер на власні очі бачать світових зірок, про яких найближчі двадцять років Голівуд зніматиме найдорожчі блокбастери, на прикладах бійців з Азовсталі малі пацани по всьому світу мріятимуть стати військовими і здобути славу героїв, на цих прикладах будуть виховуватися наступні покоління. Побачити цих людей наживо це ніби доторкнутися до самої суті Історії, побачити механізми, через які вона діє.
Російські конвоїри можуть цього не усвідомлювати, але вони в цій історії виконують ту ж роль, що й солдати, які штрикали тіло Ісуса на Голгофі списами.
У коротку мить цим росіянам може здаватися, що вони всесильні й можуть знущатися над безпомічними полоненими, але насправді все їхнє ганебне існування було створене вищим задумом тільки з одною метою на кілька коротких митей побачити справжніх Героїв. Усе своє гівняне і, сподіваюся, коротке життя вони прожили тільки для того, щоб відіграти другорядну епізодичну роль у цій драмі.
Роль наглядачів, які мали честь перебувати в силовому полі Героїв, що творять Історію.
Оригінал
