Як посилена рота Нацгвардії стримала прорив російського десанту на Київ, в ТСН.
Злітно-посадкова смуга досі всіяна осколками від снарядів і боєприпасами, бетону стирчать «Гради, геть знищений центр керування польотами, ангари та адміністративні будівлі. Спалена російська техніка та гори сміття - це те що залишили по собі окупанти на території аеропорту "Антонов" у Гостомелі.
Віталій Руденко - 35-річний командир підрозділу нацгвардії. В перший день нападу Росії саме він командував обороною аеродрому. За те, що стримали штурм ворога - Віталій та його побратими отримали ордени за мужність.
«Я чесно кажучи, коли побачив то все, я думав, що з нас тут зроблять фарш. Оцю кількість вертольотів. Я розумів, яке у них озброєння на борту», - кажуть бійці.
З 14 року чоловік воював на сході країни. Вийшов з оточення під Савур-могилою, мав досвід артилерійських дуелей та сутичок з піхотою, проте таку масовану атаку з неба, каже, бачив уперше.
«Була ударна груап в кількості десь приблизно 10-12 вертольотів КА- 52 і МІ-24 , слідом за ними йшла група вертольотів, яка несла на собі десант противника,
це було десь від 30 до 40 вертольотів», - кажуть бійці.
Під його командуванням посилена рота нацгвардійців героїчно прийняла бій. Воїнів атакували з неба та землі. На летовищі висаджувався російський десант, але вони не здавались. Шість російських гвинтокрилів бійцям вдалося збити. Уламків двох досі не прибрали.
«Це рештки російського вертольоту Ка-52, «Алігатор». Росіяни його часто називають літаюча фортеця», - показують металобрухт військові.
Збив гелікоптер 25-річний командир зенітно-ракетного взводу Сергій Фалатюк. Його теж відзначили державною нагородою. Молодший лейтенант каже, коли побачив вертольоти, миттєво скомандував - вогонь на ураження. І сам схопив "Іглу" - радянський переносний ракетно-зенітний комплекс. «Я побачив за метрів 500, що нам мене летить гелікоптер, я підняв іглу. Зробив "накол" і бачу, що вони вже близько до мене. Коли ціль вже близько, я не влучу, я її пропустив, розвернувся і стрільнув навздогін і так збив», - пригадує Сергій.
У протиповітряній обороні - це вже його другий контракт. з 16 року Сергій воював на Донбасі. Але зізнається,
з ПЗРК стріляв лише на тренажері і щоразу скаржився командиру батареї, що не стріляв по-стравжньому.
«Пуска не робив з ракети, ні разу не стріляв по вертольоту. Кажу якось, війська у нас не правильні. Командир казав та вистачить на тебе, колись та стрільнеш», - додає боєць.
Його зоряна година таки настала - цей перший збитий гвинтокрил тоді ще й підняв дух військових.
«Ка-52, їх описує Москва, що це незнищувана річ – «аналогов нєт», що він один такий. Але я в нього влучив, він підірвався. У решти (побратимів – ред.) радість, що ми його збили. Всі схопили «Ігли». І почали знищувати цілі», - розповідає Сергій.
У бійців закінчувались боєприпаси, сили були нерівні. Один воїн дістав поранення, іще кілька потрапили в полон. Щоб зберегти життя особовому складу - командир отримав наказ відступати.
«Якби мені команду не дали, ми би стояли до останнього, я коли отримав таку задачу, я три рази уточняв… Після того як відійшли на безпечну відстань і за допомогою артилерії нанесли вогневе ураження по злітно-посадковій смузі, чим її і пошкодили. І цим самим не дали змоги сісти військово-транспортним літакам противника», - зазначає командир.
Бої за летовище тривали ще кілька днів. Командир каже, кожен, хто того дня боронив аеродром - заслуговує нагороди. Але найкращою для них буде перемога в цій війні.
Читайте також:
Рαшиcτи на півночі Харківщини ніби оскаженіли: місцеві повідомляють про небувалі досі обстріли
Горить піхота, горить техніка окупантів: на Миколаївщині військові не дають отямиться ворогу
Через постачання нового озброєння на Україну чекає масований обстріл - NYT
