Російському диктатору Володимиру Путіну потрібен був пропагандистський успіх, а тому він вимагав від своєї армії захоплення Луганської області. Однак, Сєвєродонецьк виявився пасткою, влаштованою українськими військовими.
Що відбувалося на луганському напрямку за останній тиждень і як реагують на події у Росії, розповів в ефірі Радіо НВ міжнародний оглядач Іван Яковина.
https://www.youtube.com/watch?v=qq1dA01Lh5w
Політичне керівництво Росії, а саме Володимир Путін, вимагає захопити і Лисичанськ, і Сєвєродонецьк, щоб оголосити про свій повний контроль над Луганською областю. Насправді, Лисичанськ і Сєверодонецьк — це, на мою думку, 10% від усієї області, решта території захоплена.
Путіну потрібен пропагандистський успіх і тому він вимагає від своєї армії якнайшвидше захопити Лисичанськ і Сєверодонецьк.
Оскільки оточення зірвалося, Росія кинула всі свої війська в лобову атаку, спочатку — на Сєвєродонецьк.
Ішов цей наступ досить успішно. Кілька днів тому заявляли про те, що 70–80% Сєверодонецька захоплено, що українська армія відступає, що вона евакуюється через річку Сіверський Донець до Лисичанська.
Позавчора почали повідомлення з'являтися, що не все так погано. А вчора вже стало зрозумілим, що українська армія підготувала там засідку.
Українські війська дуже довго готувалися до облоги Сєвєродонецька і приблизно розуміли, за якими напрямками наступатимуть росіяни, тому підготувалися — може, міни заклали, може, засідки влаштували.
Окупантів запустили в місто, потім закрили цю пастку і там їх перебили, перековбасили.
Я спочатку не дуже вірив у цю історію, думав, що це звучить надто добре, щоб бути правдою. Проте читаю [колишнього полковника ФСБ, терориста] Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) і він каже, що справді український контрнаступ у Сєвєродонецьку йде з успіхом, розвивається. Він сказав: «Масштабів проблем я не хочу говорити». Очевидно, що масштаб досить серйозний.
Наразі росіяни в паніці відступають від Сєвєродонецька. Кадировці зазнають великих втрат, бо їх уперше пустили… Для Путіна настільки важливо було захопити Сєвєродонецьк, що він навіть кадирівців, якими зазвичай не ризикує, які зазвичай знімають лише відео, пустив повоювати. Вони там зазнали дуже великих втрат.
Розгром там загалом для російської армії зараз.
Що цікаво. Гіркін казав напередодні, що зачистка Сєвєродонецька закінчується, а зараз — «ні-ні-ні». Він стверджує, що контрнаступ у Сєвєродонецьку (увага!), організували польські та американські війська. Він каже: «В ефірі — польська, американська мова». Вони не можуть повірити, що українці можуть організувати такий серйозний наступ. Вирішили, щоб їм не так ганебно було, говорити, що це американці їх ковбасять. Звідки там стільки американців? Звісно, це українці.
Проте факт залишається фактом: у міських умовах контратака України у Сєвєродонецьку йде дуже успішно.
Не знаю, як буде далі. Думаю, що на якомусь етапі Сєвєродонецьк все одно доведеться залишати, бо він розташований на лівому березі Сіверського Дінця, захищати його реально складно, особливо в умовах, коли мости розбиті, підкріплення туди переправляти дуже важко. Тому думаю, що його доведеться залишити заради того, щоби зберегти армію.
Але з огляду на те, що гарнізон у Сєвєродонецьку дав прикурити російським військам разом із кадирівцями, бо їх там розбили,
це дуже круто звучить. Сподіватимемося, що все правда.
Сам факт того, що Сєвєродонецьк став величезною братською могилою для російської армії, не може не викликати якогось інтересу. Абсолютно дивовижна, героїчна історія.
Тут бачимо одну дуже важливу особливість. Там, де перевага РФ сходить нанівець в артилерії, там де артилерія не настільки важлива (у міських умовах артилерію менше використовують, тому що можна влучити по своїх, а російська артилерія не дуже точна), важливим стає вміння вести бойові дії в міських умовах — з автоматом, пістолетом, гранатометом. У цих умовах ми бачимо, що українці діють набагато успішніше, ніж росіяни. Росіяни відступають і розбігаються.
Це важливо тому, що з американськими постачаннями артилерії російська перевага в ній скоро зійде нанівець. Думаю, на це піде кілька місяців. і тоді почнеться серйозна війна: солдат проти солдата у населеному пункті, де в окупантів не залишиться жодних шансів.
