Сили оборони України надлюдськими зусиллями стримують російських окупантів на позиціях у Луганській області, Про це розповів у соцмережах екс-голова Сватівської райдержадміністрації, а нині військовослужбовець ЗСУ Олександр Петік.
"Серед цих позицій є і ВОПи нашого батальйону. В батальйоні я з перших днів російського вторгнення. Зголосився, далі формування, навчання, злагодження - і на виконання бойових завдань.
За час тут пережили вже 46 днів крові, обстрілів, поту, обстрілів, бруду й обстрілів. Витримуємо штурми, авіацію, артилерію, дрони та танки ворога. Несемо втрати, гриземо землю, їздимо під постійним прицілом повз вщент знищені вулиці. Але вистояли. Вистояли, аби наша розвідка знайшла техніку та позиції окупантів, а наші артилеристи змусили їх замовкнути назавжди. Вистояли, аби люди мали змогу евакуюватись. І так кожного дня протягом 46 днів пекла, які відчуваються як 46 років.
Росіяни займуть наш ВОП, а ми за лічені години перегрупуємось і заберемо його назад. Більше вони лізти не будуть. Бояться, штурмувати не хочуть, ми це чуємо від їх полонених та з їх радіоперехоплень.
Скаржаться хлопці, які сидять в траншеях, за кількасот метрів від росіян. Не на артилерію, міномети чи авіацію, бо до цього ми вже всі звикли. А на запах від сотні трупів російських солдатів перед нашими позиціями, яких ніхто не хоче забирати. Хлопцям доводиться виповзати вночі аби прикопати бодай ті рештки тіл загарбників, які знаходяться найближче до наших траншей.
Ворожі "пташки" день і ніч шукають нашу техніку, коригують вогонь по лініях постачання. Автівки постійно маскуємо, а на фотографіях замилюємо фон і будь-які деталі, які можуть викрити позиції. На дорогах і відкритій місцевості майже не зупиняємось. Росіяни не шкодують ні своїх людей, ні сотень снарядів на добу.
Закінчиться чергова доба. 46-та. Може пощастить, ніхто не загине, нікого не буде поранено. А там, можливо, надійде підкріплення. Або, як ми сподіваємось, нарешті надійде вирішальна допомога від західних союзників. Ми сподіваємось, але розраховуємо тільки на себе. За 46 днів вже звикли".
