Видання розповіло про роль танків, безпілотників та цивільних у війні, а також не забуло про інформаційний фронт, який грає важливу роль у сучасних воєнних кампаніях.Після вторгнення Росії в Україну світ зміг зробити багато висновків про те, як вести сучасну війну. Невдачі російських військ зі спробами прорватися танками або висадженням повітряного десанту стали показниками, як не варто вести війну.
Британська газета The Telegraph винесла шість основних уроків із російсько-української війни.
Видання зазначає, що президент РФ Володимир Путін сподівався, що цей напад стане блискавичним, що потрясе Україну і скине обраний уряд на користь маріонеткового режиму, який підкоряється диктату Москви.
Натомість він спровокував тотальну війну, яка триває вже понад 100 днів.
З того часу змінилось уявлення про те, як ведуться війни у XXI столітті.
Урок 1: Не нехтуйте інформаційним фронтом
Видання зазначає, що Україна значною мірою покладається на соціальні мережі, щоб підняти бойовий дух усередині країни та заручитися підтримкою за кордоном.
- Київ добився цього частково за рахунок гуманізації та вихваляння власних солдатів та цивільних осіб, а також за рахунок викриття російських звірств та невдач у режимі реального часу, - пише The Telegraph.
Президент Володимир Зеленський відіграв величезну роль у тому, що зробив себе обличчям України та змусив уряди у всьому світі надати йому ефірний час, а російська постановкова пропаганда виглядає жахливо, порівняно з цим, пише видання.
- Зокрема, кадри, на яких президент ходить вулицями Києва з такими політиками, як Борис Джонсон та Ентоні Блінкен, держсекретар США, демонструють його міжнародну привабливість та особисту готовність йти на ризик російських ракетних атак, - зазначає видання.
Урок 2: Ефективне використання безпілотників
Видання зазначає, що порівняно недавно з'явилися на полі бою безпілотники швидко стали незамінними "очима в небі".
- В Україні подаровані США боєприпаси, такі як безпілотники Switchblade 600 і Phoenix Ghost, є літаючою зброєю, оснащеною камерами і вибухонебезпечними боєголовками. У сукупності це дозволяє операторам спостерігати цілі в режимі реального часу, а потім спускати безпілотник на ціль. Військові називають це "замиканням петлі від датчика до стрілки", - пояснює видання.
Якщо раніше оператору безпілотника часто не вдавалося вчасно передати точне місце цілі солдатам, що управляють артилерією або іншими системами озброєння, то зараз завдяки сучасним технологіям безпілотники можуть автоматично передавати точні координати того, на що вони дивляться, по цифрових мережах.
- Це означає, що навіть якщо ціль рухається, високоточні ракети можуть змінити свою траєкторію в польоті, щоб вразити ціль, - зазначає видання.
При цьому маленькі безпілотники практично неможливо побачити або почути, якщо вони летять досить високо.
- Якщо не дуже вітряно, безпілотники можуть скидати снаряди на позиції супротивника з часто безпомилковою та смертельною точністю, - пише The Telegraph.
Урок 3: Не думайте, що попередні перемоги призведуть до нових
Як правило, військових командирів часто критикують за те, що вони намагаються підготуватися до минулих війн, а не готуватися до наступних.
- Почасти це пояснюється тим, що легше планувати конкретний приклад військової загрози - війну, яку ви щойно вели, - але також і тим, що часто потрібні роки, щоб ввести в дію нову техніку, таку як танки та винищувачі. Проте іноді життєво важливо кинути колективне військове бачення вперед та внести радикальні зміни, - зазначає The Telegraph.
Видання пише, що Росія думала, що оскільки вона перемогла в Сирії та окупувала Крим, то вона легко здобула нову перемогу, нічого не змінюючи. Росія сподівалася, зазначає The Telegraph, що Україна легко капітулює.
- Але, як сказав один високопосадовець: якщо у ваш план хоч раз потрапляє слово "надія", значить, ви недостатньо спланували. І Росія, звісно, не планувала, - пише видання.
Тим часом Україна провела вісім років після анексії Росією Криму та вторгнення на схід країни,
інвестуючи, плануючи, будуючи та готуючись.
Українська армія, з якою російські війська зустрілися 24 лютого, повністю відрізнялася від тієї, з якою вони боролися у 2014 році, пише The Telegraph.
Урок 4: Піхота на місцях сама приймає рішення
Видання пише, що українські війська значною мірою самоорганізовані та децентралізовані, що робить їх більш оперативними та гнучкими.
Українські військові прийняли концепцію, якою навчають багато західних армій - "командування місією".
- Замість того, щоб розробляти жорсткий план з докладним описом дій, які повинні виконувати солдати на всіх рівнях, командування місії визначає загальне завдання, яке необхідно виконати, та будь-які обмеження (наприклад, географічні межі або час, до якого необхідно досягти певних цілей), а потім дозволяє військам на місцях виконувати свою роботу на власний розсуд, - пояснює британська газета.
При цьому вважається, що війська, що знаходяться в зоні ризику, краще обізнані про конкретні проблеми, з якими вони стикаються, і мають більше можливостей для розробки планів наступу або оборони, ніж центральний штаб,
який може перебувати за десятки кілометрів від місця битви.
Командування спирається на довіру: від старших за званням до молодших солдатів. Видання зазначає, що це один із найочевидніших елементів, відсутніх у російській армії, про що свідчить кількість генералів, звільнених чи відсунутих на другий план за останні кілька місяців.
- Необхідність постійно радитися з начальством, перш ніж вжити будь-яких дій, сковує ініціативу і змушує солдатів зупинятися і чекати наказу зверху, коли щось іде не так. Це може призвести до катастрофи, як переконався Путін, коли його війська спробували перетнути річку Сіверський Донець на Донбасі, але були виявлені хитрим батальйоном українських солдатів, - пише The Telegraph.
Урок 5: Не списуйте танки з рахунків
Війна в Україні показала безжальну ефективність такої зброї, як американський Javelin чи англо-шведські NLAW. Це змусило багатьох припустити, що танк є застарілою технікою.
- Вони помиляються. За належного захисту танки приносять величезну користь збройним силам. Російські танки знищуються з лякаючою частотою, але це тому, що вони потребують ефективнішого захисту і часто діють наодинці, поза захистом інших військ, таких як протиповітряна оборона або піхота, - пояснює видання.
Видання зазначає, що розгортання так званого "Термінатора" - спеціально розробленої машини для захисту танків - мало стати відповіддю Москви на зростання загрози для бронетехніки.
– Вони використовуються на Донбасі і можуть допомогти пояснити успіхи Росії там, – пише газета.
Водночас, відсутність такого захисту призвела до того, що цілі колони російських танків були знищені, включаючи ту, що намагалася прорватися до Києва.
При цьому Україна також змогла показати світові,
як можна з більшим ефектом використати меншу кількість танків, хоч і з більшими ризиками.
Урок 6: Дозвольте цивільним зробити свій внесок
Видання зазначає, що якість комерційних супутникових знімків, викладених у соціальних мережах протягом усієї російсько-української війни, була надзвичайно високою. Лише двадцять років тому такі фотографії були б під грифом "таємно" у військових. Тепер вони доступні кожному, хто має доступ до Інтернету.
Аналогічним чином, "колективний розум" українського суспільства був використаний на користь національних зусиль зі швидкістю та точністю, які вразили б професіоналів розвідки у попередніх конфліктах.
Від відкритих каналів Telegram, де українці можуть фіксувати позиції росіян до супутникових знімків, що надаються комерційними компаніями для збору доказів військових злочинів, проводячи розвідку з відкритих джерел (OSINT). Все це показало, що такий внесок є життєво важливим інструментом у сучасній війні.
- Громадяни, які раніше, можливо, вважали себе нездатними зробити свій внесок, тепер можуть надавати інформацію, яку можна перетворити на розвідувальні дані у поєднанні з іншими даними. Дезінформації можна протистояти, а зображення атак можна завантажувати з різних джерел, щоб допомогти аналітикам визначити джерело ракетних атак, пише видання.
При цьому онлайнові групи розслідувань, такі як Bellingcat, продемонстрували чинність цієї нової цивільної армії.
Тепер справа за національними військовими та політичними лідерами – використовувати, спрямовувати та використовувати ці дані.
Фото Генштаб ЗСУ
