На даний момент російське вторгнення в Україну перейшло у прогнозовану українськими військовими фазу, розповів в ефірі Радіо НВ Олександр Мотузяник, речник Міністерства оборони України.
https://www.youtube.com/embed/H22LqSNkALk
— Я хочу почати з новини: міністр оборони Олексій Резніков повідомив про те, що щодня ми втрачаємо на сході до 100 людей убитими та до 500 пораненими. Ми не озвучували наші втрати перші місяці, яка логіка в тому, щоб озвучувати їх зараз?
— В умовах воєнного стану подібну інформацію можуть озвучувати, звичайно, президент України, міністр оборони України. Але як ви бачите, загальні бойові втрати станом на зараз ми не озвучуємо, чому? Тому що в умовах, ще раз скажу, воєнного стану ця інформація є закритою, оскільки вона дає можливість ворогу володіти цією інформацію і також вона не дуже позитивно впливає на морально-психологічний стан наших воїнів.
— Тут ми розуміємо, але коли нам говорять, що 100 людей на день можуть вбивати на Сході, тобто 100 українців гинуть на Сході, 500 отримують поранення, то це ж велика цифра, зрозуміло, що це деморалізує.
— Звичайно,
але треба розуміти, що це війна і, на превеликий жаль, все ж таки втрати тут неминучі. Але це треба розуміти, чому така інформація міністром була озвучена. Це такий доволі вагомий аргумент, посил нашим західним партнерам і союзникам, аби міжнародна допомога, я говорю про зброю, почала надходити нам значно швидше, ніж це можливо станом на сьогодні.
— Тобто ми вважаємо, що це впливатиме на швидкість, з якою нам надаватимуть допомогу в вигляді зброї, правильно я зрозумів?
— Звичайно, абсолютно, тут прямий зв’язок. Чим швидше ми матимемо сучасну далекобійну, наприклад, артилерію, тим менше українських військових гинутиме на цій війні, бо ми зможемо вражати ворога на доволі величезних відстанях. це дозволить нам уберегти наших військовослужбовців від загибелі і від поранень.
— Зрозуміло, тому що для українців кожне життя має значення, це росіяни можуть кидати гарматне м’ясо. Поговоримо про те, що відбувається на Сході, я знаю, що у вас є найсвіжіша інформація щодо цього. Чи залишається найгарячішою точкою Сєвєродонецьк, що ви знаєте про це?
— Загальна ситуація, якщо коротко пройтися за всіма напрямками,
наступна. Те, що зараз відбувається, ми називаємо другим етапом повномасштабного вторгнення росіян, триває активна фаза великої визвольної війни. Тактичні плани ворога станом на сьогодні нам абсолютно зрозумілі: це захоплення Донеччини та Луганщини в межах адміністративних кордонів, росіяни також хочуть утримати, забезпечити стійкість сухопутного коридору від Ростовської області до території тимчасово окупованого Криму. Окрім того Росія також намагається і надалі блокувати наші морські комунікації в Чорному морі, зокрема в північно-західній його частині.
Найбільш гаряча точка, звичайно, це сьогодні Луганщина, ми говоримо про Сєвєродонецьк. Там продовжують тривати доволі динамічні вуличні бої, українські воїни ведуть активну і позиційну, і маневрену оборону, тримають частину житлових кварталів, зокрема ми говоримо про промислову зону, це вже напрямок до міста Лисичанська.
Якщо говорити про Донеччину, ворог також намагається, хоча і повільно, дуже повільно, але намагається просуватися. Веде вогонь із артилерії, застосовує штурмову авіацію, під ударами за минулу добу опинились і Краматорськ,
і населені пункти Біленьке, Бахмут, селище Нью-Йорк, селище Золоте. Також противник вів штурмові дії в напрямку Бахмута і Святогірська, зараз там також триває інтенсивний вогневий вплив. Це ми говорили про Донеччину і Луганщину.
На решті, можна так пройтися, на харківському напрямку росіяни ведуть активну оборону, намагаються не допустити просування українських військ до українсько-російського кордону. Окрім того там вони займаються інженерним обладнанням місцевості і намагаються просунутись від міста Ізюм.
— На Харківщині ж для нас дуже важливий, я так розумію (ви скажете, чи я маю рацію, чи ні), Куп’янськ, тому що це хаб, де все їх постачання, чи це так?
— Звичайно, це так. Це доволі велика вузлова станція і вона має дуже важливе значення. Я взагалі вам хочу сказати, будь-який український населений пункт для нас має величезне значення, у більшій чи меншій ситуації, я би так не говорив, всі вони для нас однакові.
— Я мав на увазі з погляду стратегії, аби перерізати їм шляхи постачання на ізюмському напрямку, я про це.
— Так, у принципі так воно і є. Я просто хочу наголосити на тому,
що зараз ситуація на фронті дійсно складна, надзвичайно напружена, але для України цей другий етап цього повномасштабного вторгнення проходить більш стабільно і, мабуть, прогнозованіше, ніж це було ще три місяці тому, коли ворог віроломно вторгся на нашу територію. І тут важливо розуміти, що єдиний фактор цього повільного просування ворога — це, на превеликий жаль, його перевага саме в далекобійній артилерії. Тому сили оборони сьогодні активно обороняють і проводять локальні контратаки там, де сьогодні оперативна обстановка дозволяє нам це робити.
— Терористи з так званої «ДНР» повідомили про те, що нібито розпочалися бої за Слов’янськ. Яка ситуація, чи вони говорять правду, чи як завжди брешуть?
— Ви у принципі самі відповіли на своє питання, вони самі брешуть. Звичайно, ворог може невдовзі так повільно, з обстрілами вторгнутися до слов’янської агломерації, там уже певні штурмові дії ведуться. Але треба розуміти, що це пропагандистське супроводження бойових дій, це так само як і Сєвєродонецьк. Вони вже у своїх каналах повідомили, що місто взяте, а станом на сьогодні це не так.
Тому не шкодуючи ні сил, ні людей, ні техніки, вони намагаються за будь-яких обставин нарешті взяти це місто.
— Чи можемо ми трошки поговорити про Сіверський Донець, саме про річку? Які у них шанси успішно форсувати Сіверський Донець і що це для нас означатиме?
— Що це для нас означатиме? Однозначно це є водна перешкода, подолання подібних перешкод для будь-якої армії несе величезні ризики. Кілька разів ворог уже намагався там це робити, зараз вони проводять розвідку і шукають слабкі місця в нашій обороні, яка проходить по правому берегу цієї річки. Збройні сили України зроблять все задля того, аби ворогу не вдалося форсувати Сіверський Донець, оскільки це відкриває шлях на Лисичанськ.
— Що ми маємо на пІвдні? Повідомлялося про наші контрнаступальні дії на Херсонщині, також про те, що нібито російські війська відвели частину своїх підрозділів на Запоріжжі. Що з цього правда, що ви можете нам про це повідомити?
— Треба розуміти, що ми не можемо розкривати всіх деталей ведення оборонної операції, яку станом на сьогодні здійснюють Збройні сили України. Це дуже важливо розуміти,
тому що російська розвідка також працює, а навіщо полегшувати їй роботу?
— Добре, скажіть, будь ласка, тільки те, що ви можете, ми вас повністю розуміємо і тут не може бути ніяких питань до вас.
— Я можу вам сказати наступне, що російські війська дуже бояться, що Збройні сили України розпочнуть контрнаступ і звільнятимуть Херсон. І це видно по їх діях, зокрема що вони готуються до глибокої ешелонової оборони, можна так сказати. Вони вже побудували дві лінії оборони, третю лінію оборони намагаються будувати. Мінують місцевість, стягують туди далекобійну артилерію. З території Криму, ми знаємо, вони передислокували три десятки танків Т-64, вже збираються їх використовувати не як наступ, а як довготривалі вогневі точки. Тобто вони танки закопують у землю і вже будуть використовувати як оборонну зброю. Але ще раз говорю, на будь-якому етапі може бути ситуація дуже динамічна. Там, де наша розвідка повідомляє, що склалися необхідні, сприятливі для нас умови, Збройні сили України проводять блискавичну тактичну операцію і можуть звільнити деякі населені пункти, які на даному етапі є надзвичайно важливими для того,
аби зокрема підготувати можливий плацдарм для нарощування наступальних дій, от скажімо так.
— Ви говорили про лінії оборони, які будують російські окупанти, також було повідомлення про те, що зараз вони мінують Херсонську область боєприпасами з минулого століття. Дивне запитання, що це означає; зрозуміло, що це означає, що вони просто хочуть зашкодити нам, аби ми не наступали. А чому саме з минулого століття боєприпаси?
— Тому що інженерні боєприпаси, ми говоримо про міни, — це в основному ще ті, з радянських часів, які перебувають на озброєнні російської армії. Більше того, ми знаємо про надзвичайно велику кількість складів, арсеналів, баз, які перебувають у Росії. Звичайно, їх треба трошки, скажімо так, розвантажувати, тому вони активно старі міни ставлять. Ми також фіксували випадки, коли вони застосовують протипіхотні міни, які вже давним-давно були заборонені міжнародними конвенціями, це ПМН — це доволі варварська зброя, вона дуже калічить. Але росіяни активно використовують усе, що можуть, в цій війні проти українців, на превеликий жаль.
— Я точно знаю, що ви вивчаєте моральний стан ворога, ми можемо чути лише ці перехоплення, які публікує чи то ГУР, чи то СБУ. Що ми знаємо про їх стан? Ми чули, що вони не дуже вмотивовані, що багато хто хоче повернутися додому, але не може. Що ви знаєте і що з того ви можете нам повідомити?
— Так воно і є,
тому що якщо порівнювати мотивацію українських військовослужбовців і російських, то тут у принципі жодного порівняння бути не може. Їх закинули сюди і примушують воювати проти українців. Для них єдина мотивація — це гроші, але навіть у цих випадках їх дуже обманюють, скажімо так. Їм говорять, що ви можете нажитися, пограбувати. Це єдина для них мотивація, чому вони тут воюють. Але звичайно, попри закритість російського інформаційного простору, вже навіть до російських військовослужбовців доходять відомості про те, які величезні втрати несе російська окупаційна армія на території України. Ми бачимо, станом на сьогодні це вже 31 700, за минулу добу — 200 осіб. Це те, що ми говорили, як втрати армії негативно впливають на морально-психологічний стан противника в даному разі. Тому звичайно, їх мотивація доволі низька, єдине, за що вони сюди йдуть воювати, — це за гроші, а не за «русский мир», треба говорити те, як воно є насправді. Тому звичайно, такі перехоплення підтверджують цю тезу.
Окрім того ми знаємо, що на деяких напрямках цілі роти відмовлялися йти воювати,
причому це були військовослужбовці так званих елітних російських підрозділів, я говорю про десантно-штурмові війська. Тут питання в тому, що я вже говорив, звичайно, в російській армії є підготовлені війська спеціального призначення, вони мають величезний досвід бойових дій у Сирії чи в тій же Чечні. Але питання в тому, що це специфічний рід військ, який треба використовувати за певних важких обставин, а росіяни вже їх кидають просто як піхоту. Це вже говорить про те, що обстановка для них надзвичайно важка.
Якщо говорити про їх загальну тактику, вони не здатні, як показала ця війна, вести професійні бойові дії одночасно на кількох стратегічних напрямках. У них то там провали, то там провали. Вони намагаються створювати якісь котли, звичайно, їм це не вдається. Тому тактика їх дуже проста: вони нищать артилерією населені пункти, як ми бачимо зараз, упродовж останніх місяців вони змінили свою тактику і намагаються діяти обережніше. Масовано застосовують тактику обстрілу артилерією, авіацією, реактивними системами залпового вогню. А потім туди вже входить піхота і намагається там робити певні зачистки. Тому мотивація українських воїнів надзвичайно висока, вона в тисячі переважає російську армію, тому що ми воюємо за свою землю, за своїх рідних.
