Що російський диктатор Володимир Путін надумав робити з старо- та новоокупованими українськими територіями; чи виконають у «ДНР» так званий вирок щодо трьох іноземців, які служили в лавах ЗСУ, та чи відбудеться «суд» над азовцями, в інтерв'ю Радіо НВ розповів Сергій Гармаш, журналіст, головний редактор видання ОстроВ.
https://www.youtube.com/watch?v=uBa2fLBzy6A
— У «ДНР» змінили так званий уряд. Його очолив російський чиновник. Які очікування від цього кроку?
— Просто змінилися куратори так званих «ДНР», «ЛНР» — [Дмитра] Козака змінили на [першого заступника глави адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка], тому змінюються виконавці. Це цілком логічно. Я не думаю, що будуть якісь зміни для людей або ставлення до України від цього зміниться. Це технічна заміна, яка ніяк не вплине на ситуацію в ОРДЛО.
— Говорять, що новий куратор «Л/ДНР» та новоокупованих територій Сергій Кирієнко продав Путіну ідею повної анексії захоплених територій, тому саме зараз вони незаконно приєднають території до Росії, як це зробили з Кримом. Чи обговорюють це у тому ж окупованому Донецьку? Що про це думають?
— Я не знаю,
чи продав це Путіну хтось. Цілком розумію логіку, якщо Путін зараз захоче провести анексію, тому що йому немає що втрачати. Якщо ще рік тому це здавалося нереальним, тому що Росія могла потрапити під дуже значні санкції, тому що не було вже Мінських угод… Багато «тому що», які здавалися нам тоді не вигідними для РФ. Зараз ми бачимо, що РФ одним кроком 24 лютого накликала на себе всі санкції, які можна було, і їй вже немає чого втрачати. Цілком логічно, що Путін, який не зміг завоювати всю Україну, захоче приєднати [окуповане] до Росії, тобто збільшити її територію. Він же «збирач земель руських». Він захоче приєднати те, що він зуміє відгризти від України. Це політичний мотив.
Другий мотив. Одна з головних цілей Путіна у цій війні — це отримання цього наземного коридору до Криму. Звичайно, що безпеку цьому коридору, як вважає Путін, йому забезпечить приєднання цих територій Донбасу та півдня України, до РФ.
Вже після початку великої війни Путін зустрічався зі школярами у Москві. І на питання дівчинки з Луганська він відповів: «Всім відомо, що життя в „ЛНР“ за ці вісім років погіршилося,
а от в Криму, який приєднали до Росії, воно покращувалося». Путін вважав, що приєднавши цю територію до Росії, не буде спротиву України, тобто Україна не схоче воювати з РФ. Він вважає, що Захід буде боятися давати свою зброю для використання у боротьбі з Росією на території, яку РФ вважає своєю. Росія — ядерна держава. І Путін вважає, що це буде певною мірою гарантія безпеки цьому наземному коридору до Криму.
Тому зараз я вважаю, що це буде цілком логічно — анексія цих територій, приєднання їх до РФ. Але це лише погіршить стан РФ, тому що на сьогодні у нас немає стану війни з Росією. А коли ми будемо відвойовувати свою територію, яку Росія вважатиме своєю, РФ не зможе казати, що це «спецоперація». Це буде війною України з Росією вже де-юре, не тільки де-факто.
Коли ми почнемо відбивати свою територію, у росіян почнуть виникати питання, що Путін втрачає територію Росії.
Від того, наскільки ми зможемо ефективно протистояти зараз агресії Росії, буде залежати, чи наважиться Путін анексувати ці території де-юре. Де-факто ми бачимо, він уже роздає паспорти в тому ж Херсоні,
в Мелітополі. Він готує цивільне населення і громадську думку до того, що ці території будуть анексовані.
— Путін вважає, що партнери зважатимуть на анексію і не надаватимуть нам зброю. Чи ми можемо передбачити саме таку реакцію Заходу?
— Західні партнери у нас різні, на щастя. Не всі дивляться на ці процеси як, наприклад, президент [Франції Еммануель] Макрон, який все ще закликає не ображати Росію, тому що він все ще має намір вести діалог з Путіним. Росія — це Путін для всього світу.
Але є у нас такі партнери, як Велика Британія, як Сполучені Штати, які вже давали сигнали про те, що Україна має перемогти і саме на території, яка є міжнародно визнаною. Це буде серйозний іспит для більшості наших партнерів, але навіть якщо ми залишимося з підтримкою США і Великобританії, а вони, думаю, залучать ще своїх партнерів для підтримки України, то у нас є всі шанси використовувати наші зброю хоча б на нашій території, яка є міжнародно визнаною територією України.
— З'явилася новина про те, що біля офісу ватажка так званої «ДНР» Дениса Пушиліна у Донецьку стався вибух. Що про це відомо? Це наші диверсанти? Чи намагаються усунути ватажка, бо він набрид російській владі? Наскільки стійкою є позиція Пушиліна?
— Щодо вибухів.
По-перше, не біля офісу, на жаль, а в районі офісу, на бульварі Пушкіна. Вулиця одна, але не так близько до офісу, виявилося.
Другий вибух був на вулиці Артема взагалі.
Перший вибух — снаряд потрапив у верхній поверх житлового будинку. Це однозначно не можна вважати замахом на Пушиліна. Це дивний для мене, чесно кажучи, хаотичний обстріл.
Можна припустити просто, що таким чином той же Пушилін показує, який він цінний для Росії, що українські диверсанти намагаються його знищити, тобто привертає увагу до себе. Думаю, що це робиться якраз на тлі зміни кураторів, щоб тому ж Кирієнку, якщо він захоче, йому важче було зняти людину, на яку відбуваються замахи від «злобних укропів».
Іншого пояснення мені важко знайти.
Або це попередження від колишніх кураторів Пушиліна, щоб він багато не базікав і не розповідав, як вони грабували цей регіон і не ділилися з Кремлем.
Щодо позиції самого Пушиліна. На відміну від [ексватажка «ДНР», який загинув у 2018 році в Донецьку внаслідок вибуху поблизу ресторану Сепар Захарченка, у Пушиліна немає жодної позиції. Захарченко, ми знаємо,
чинив спротив тому ж [Сергію] Курченкові, за що його, мабуть, і прибрали, до речі. Захарченко не хотів віддавати під контроль ФСБ (а Курченко був керуючим промисловістю Донбасу від ФСБ) значну кількість найбільших підприємств, бо він хотів, щоб ці гроші залишалися в «республіці», а, можливо, сам хотів їх контролювати.
У Пушиліна ніколи не було своєї позиції. Він завжди повторює позицію Москви, тих, хто сильніший у Москві. Тому думаю, що немає сенсу його зараз змінювати, особливо під час загострення збройного конфлікту, відбувається війна фактично. Його позиції залежатимуть від того, наскільки він зможе довести свою відданість новим кураторам.
Якщо його приберуть, то, скоріше за все, не нові, а старі [куратори], щоб він не був свідком, не розказав, як грабували Донбас всі ці три, здається, роки після Захарченка.
— Останнім часом часто повідомляють про те, що нібито українська сторона обстрілює Донецьк. Україна це спростовує, кажучи «навіщо нам обстрілювати Донецьк?». Яку ви бачите в цьому логіку? Це, мабуть, для того, щоб показувати, що Україна продовжує «геноцид на Донбасі, вбивати мирних жителів»?
— Це також цікава причина і вона майже вісім років була наявна.
Але зараз, якщо аналізувати їх публікації, то все це подається під соусом, що це саме [здійснюється] з зброї, яку нам постачає Захід.
Думаю, що мирних мешканців вбивають самі ж росіяни для того, щоб заважати Заходу постачати нам сучасну зброю; щоб «замазати» Захід в злочинах проти мирного населення.
Вони будуть намагатися (мабуть, вже це роблять) все це подавати і в західних ЗМІ і таким чином тиснути на західні уряди, щоб вони не давали нам сучасну зброю.
— Суд самопроголошеної «ДНР» засудив до страти трьох іноземців, які захищали Україну. Є така думка, що це «анонс» перед можливим майбутнім трибуналом над азовцями. Чи це може бути так?
— Це ланки одного ланцюга. Дійсно, так би мовити, головний ефект від цих судових засідань має бути пропагандистським.
У випадку з іноземцями, які раніше потрапили в полон, ніж азовці, ще Росія, яка постійно каже, що воює в Україні з НАТО, хоче показати, що саме іноземні найманці вбивають місцеве населення.
Тут ще такий закид Британії робиться від Росії про те, що РФ може торгуватися на якихось умовах про повернення цих громадян.
Якщо Британія буде докладати зусиль до перемовин, як в Лондоні казали, «оскаржувати» цей вирок, то оскаржувати прийдеться вирок Верховного суду «ДНР». А це означає, що Британія фактично визнає так звану «ДНР» і її судові органи.
Це буде дуже погано, до речі. Якщо вона визнає судові органи «ДНР», то це вже буде прецедентом для судів над нашими азовцями. Цей суд фактично буде легітимізований. Я сподіваюся, що британський уряд не буде робити такої помилки, хоча були такі заяви. Думаю, що їм пояснили, що справу потрібно мати або з Російською Федерацією, яка є державою-окупантом, або з Україною, яка може вести перемовини про повернення цих людей.
Головний сенс у судах над азовцями буде пропагандистський. Путіну треба показати, по-перше, що він переміг у напрямку досягнення свої мети щодо денацифікації України, а Азов — це найбільше «опудало» нацизму, яке створили в Росії. По-друге, показати злочини, які Україна начебто здійснює щодо мешканців Донбасу. До цього буде привернута увага дуже багатьох ЗМІ західного світу. Це також важливо для Кремля.
Думаю, що ці суди відбудуться. Там будуть, можливо, не смертні вироки або не всім. Але я впевнений, що ці вироки не будуть [виконані], тому що це може викликати зворотну реакцію. Самі суди над комбатантами є воєнним злочином. Якщо ці вироки будуть приведені до виконання, то ці люди, які засуджували і виконували вироки, вважатимуться воєнними злочинцями.
