Для посилення наступу на сході України в окупантів залишилося мало сил у тилу, розповів в ефірі Радіо НВ Єгор Чернєв, народний депутат, голова постійної делегації України у парламентській асамблеї НАТО.
https://www.youtube.com/embed/gxy7yOCLCns
— Звісно, нас хвилює ситуація в Луганській і Донецькій областях. У містах Луганської області, це передусім Сєвєродонецьк, це Лисичанськ. І також на півночі Донецької області, Бахмут, перш за все. Стосовно Сєвєродонецька. Журналіст Бутусов сьогодні написав, що росіяни вийшли до траси Бахмут — Лисичанськ біля сіл Нагірне та Берестове. Одночасно окупанти розширюють клин прориву на північ до Покровського та на південь від села Врубівка на Лисичанськ та Сєвєродонецьк. Окупанти таким чином намагаються охопити і оточити з двох сторін. Збігається з вашою інформацією?
— Так. Єдине, що траса Бахмут — Лисичанськ, вона, в принципі, досить непогано захищена з нашого боку. Тому що в нас там є на сьогоднішній день панівні висоти і ми там закріпилися. Дійсно, вони намагаються з різних боків: і з півночі, і з півдня просуватися. Зокрема,
і з напрямку Святогорська. Там, в принципі, нам допомагає тримати оборону Сіверський Донець по всій цій лінії, як природна така фортифікаційна споруда, скажімо так. Не споруда, а фортифікація. Але, в принципі, десь так. По Лисичанську зараз більше працює артилерія РСЗО. Бої там були два дні тому. Там кожні 15 хвилин щось прилітає. А в Сєвєродонецьку — це дійсно важкі вуличні бої.
— З огляду на зустріч Рамштайну і темпи надання Україні ударної далекобійної зброї. У вас є бачення, як змінити ситуацію на користь України, розуміючи, що нам потрібно далекобійна артилерія. Переговори про це йдуть, а от стосовно термінів — це величезне питання. Що ви скажете?
— Тут не стільки питання, скільки розуміння, скажімо так, що відбувається. Деякі поставки по ленд-лізу, вони вже в дорозі, вони вже прямують через Атлантику. Це займає деякий час. Тому що все ж таки важке озброєння, воно не доставляється повітрям, не вистачає для цього потужностей. HIMARS йдуть все ж таки до нас морем. Разом з тим ми бачимо, що виділяються якісь потужності наших країн сусідів, зокрема Польщі,
Чехії, Словаччини, які, я думаю, вже на межі того, що вони можуть дати. Тут потрібно розуміти, що, на жаль, через те, що такий довготривалий мир приспав європейські країни. Багато з цих країн останні десятиріччя просто скорочували армію і озброєння. Зокрема, це йдеться й про Німеччину, які просто не можуть надати багато всього. І тут питання вже просто про виробництво, і це теж займає час. Я сподіваюся, що ці зобов’язання, які були зокрема взятті вже на Рамштайні третьому, вони будуть виконані. Але, знову ж таки, ви бачили, що там оголошуються терміни десь, навіть, серпень місяць. На жаль. А нам потрібно вже на зараз.
— От ви говорите про те, що впродовж останнього десятиліття зменшували витрати на оборону європейські країни. А у нас в Україні вже дев’ятий рік війна триває. Як тримаються українські війська в самому Сєвєродонецьку зараз?
— Героїчно. Якщо одним словом, то героїчно. Тому що дуже складно протистояти супротивнику, який переважає і в кількості озброєння, і в кількості особового складу. Тому що з того, що я бачу, і з того, що мені говорили командири і комбриги бригад,
які розташовані на лінії фронту. Складається таке враження, що стягнули туди задля формування такого ударного кулаку все, що було у них на Донбасі. Тому що, якщо ви пам’ятаєте, на початку наступу на Донбасі, вони намагалися йти широким фронтом і в напрямку Сєвєродонецька, і в напрямку Авдіївки, Донецький напрямок і нижче. Зараз на тих напрямках більш-менш тихо.
Тобто, вони не йдуть вже в атаки, але постійно обстрілюють. Задля того, щоб тримати наші сили в напрузі. Задля того, щоб ми не перекидали туди [сили]. Але наша розвідка говорить, що в тилу у них там не так вже багато сил залишилося. Вони всі були перекинуті саме на напрямок Лисичанська, Сєвєродонецька. І, дійсно, таким потужним силам дуже складно протиставити. Знову ж таки, зі слів наших військових, перевага навіть в тих самих снарядах, я маю на увазі використання снарядів один до 12. Тобто, ми випускаємо по ним один снаряд, а нам прилітає десь 10−12 по цих напрямках. Це дуже важко витримати. Але наші тримаються. Героїчно тримають оборону.
— У нас всі усвідомлюють, що дуже важливо не допустити оточення українських військ?
— Абсолютно.
Командування розуміє оперативну ситуацію, повністю картину театру бойових дій розуміє. І тому там є маневри, є посилення. Я все це бачив на власні очі, яким чином там переміщуються наші війська. І абсолютно чітке розуміння, де вони можуть прорватися, де вони намагаються чинити найбільше натиск. Це все розуміють наші військові.
— Ви можете прокоментувати заяви, зокрема Давид Арахамія заявив, що зараз втрати вбитими в середньому становлять від 200 до 500 чоловік. І ми з вами чули раніше про те, що президент говорив, що на сході щодня гинуть від 50 до 100 людей. [Згодом] президент уточнив, сказав від 60 до 100 українських військових. Ще близько 500 зазнають поранень. Різниця в цих цифрах на вашу думку пояснюється саме загостренням в районі Лисичанська, Сєвєродонецька
— Мені складно коментувати те, що сказав Давид. Я не знаю, може, в нього є якийсь доступ до даних. В мене такого доступу немає. Я можу говорити те, що я бачив і чув від наших військових. По цим напрямкам дійсно важка ситуація, ми несемо втрати. Але все ж таки оцінки їхні дещо нижчі тих, про які говорить Давид.
Дійсно, потребують поповнення. В принципі, відбувається поповнення на ротному рівні, на батальйонному рівні. Тому що втрачаємо, втрачаємо кожного дня. Не впевнений, що саме такої кількості, як називає Давид, але цифра 100 до 200 загиблими кожного дня, я думаю, що є реальною.
— Як ви вважаєте, зараз в Києві керівники країн, це наші партнери, розуміючи напруженість цієї ситуації, вони можуть посприяти в тому, щоб Україна швидше отримувала зброю. Мова йде про далекобійну зброю, мова йде про безпілотники, про протикорабельну зброю і про боєприпаси. Що дуже важливо, про насичення боєприпасами. Ось ця зустріч — це президент Франції, прем'єр Італії, канцлер Німеччини, це президент Румунії. Підштовхнути процес ця зустріч здатна?
— Я сподіваюся, що здатна. Але тут потрібно розуміти такі більш глибинні, мабуть, процеси. Тому що ось це затягування з боку деяких країн постачання нам зброї. По — перше, дійсно є питання щодо наявності цієї зброї, тому що деякі країни нам вже віддали те, що могли віддати, залишаючи собі те, що вони вважають критичними для своєї безпеки та оборони.
А, по-друге, мені здається, що країни, голови яких представлені в Києві, вони розуміють, що посилення України і повний крах Російської Федерації їм не те, щоб дуже вигідний. Я так розумію, що вони все ж таки в далекому майбутньому все одно вбачають якусь взаємодію з Російською Федерацією. Тому що історично вони пов’язані, скажімо так, і працювали і співпрацювали.
Я думаю, що бачать перспективу такої співпраці. По-друге, вони не хочуть посилення, як я вже казав, України і Сполучених Штатів, які разом з Британією є найближчими союзниками для України, Польщі і країн Балтії. Я думаю, що цим в тому числі обумовлена така позиція. Але вони не розуміють, що ті країни, які відмовчуються зараз, вони не будуть приймати участь у новому формуванні, нового такого світового порядку в Європі чи в Північній Атлантиці після перемоги. Тому, я думаю, що достукатися до них можна. В тому числі показуючи реальну ситуацію на Донбасі. Подивимося. Подивимося, чи цей візит призведе до якихось пришвидшення надання озброєння.
