Якщо подивитися на просування росіян в часовій перспективі помітно, що найбільших успіхів вони досягли у перші два тижні війни. А ключові для подальшого вторгнення логістичні вузли вони змогли зайняти в перші 3 дні.
Хроніка подій:
- 25 лютого, (2 день), російські війська біля Ірпіня
- 26 лютого (3 день), російські війська увійшли в Мелітополь;
- 27 лютого (4 день), російські війська захопили залізничний вул Куп’янськ (Харківська область);
- 2 березня (7 день), російські війська підійшли до Маріуполя з двох боків;
- 7-8 березня (13 день), російські війська підійшли до Сєвєродонецька і Ізюма. Війна переходить до поточної лінії фронту;
Слобожанщина
На Слобожанському фронті, ворог захопив зупинився в передмістях Харкова і зазнав великих втрат. Штурми міста провалилися. Але росіяни змогли захопити важливі залісничні станції Куп’янськ та Старобільськ і налагодити залізничне сполучення окупованих територій з Росією. Українські війська вибудували оборону опираючись на Сіверський Донецьк. Саме на цьому фронті зараз відбуваються найактивніші бої.
Південь
На півдні росіяни просувалися найшвидше та змогли окупувати чи не найбільшу територію. Там їм вдалося прорватися через Дніпро вже у перший день, захопити Мелітополь (залізниця) у другий день та оточити Маріуполь на 7 день. Вони також стрімко просувалися вздовж Південного Бугу до Вознесенська, але де їх розгромила місцева тероборона за підтримки ЗСУ
Якщо спробувати візуалізувати відстань яку долали російські війська на шляху до своїх цілей на початку вторгнення і після 40 днів боїв видно разючу різницю.
В перші дні війська просувалися на десятки кілометрів, захопили деякі міста або встали на околицях інших. Далі війна швидко перейшла в позиційну фазу і просування давалися росіянам надзвичайно важко.
Навіть їх прориви біля Ізюму та Попасної розтягувалися на місяці з просуванням по кілька кілометрів на тиждень.
Результати такого просування також відбиваються на площі окупованих територій. Швидше просування і захоплення ключових точок дозволяло росіянам брати під контроль великі території на півдні та сході. Але одночасно ці прориви коштували їм величезних втрат в людях і техніці і у випадку наступу на Київ та прориву до Вознесенська закінчилися повним фіаско.
Лисичанськ
Після того як ми доробили цей матеріал росіяни змогли просунутися далі і захопити Лисичанський НПЗ. Таким чином вони створили ризик оточення всього угрупування ЗСУ, що захищали Лисичанськ. Генеральний штаб ЗСУ прийняв рішення та вивів українські підрозділи з міста. Ці події не увійшли до складу карт і графіків у статі, але вони вписуються у висновки, які ми зробили вище. Росія наступає завдяки значній перевазі в артилерії. Вони не можуть просуватися ривками та охоплювати значні території, як на початку війни і не можуть оточити і знищити великі підрозділи ЗСУ. Ми сподіваємося, що постачання ракетних систем та гармат дозволить українській армії нівелювати перевагу ворога у вогневій силі. І наступ на Лисичанськ буде останнім просування росіян.
