Щоденник передали армійці, які брали участь у звільненні Харківщини. На сторінках злочини армії Кремля, які та коїла в області від початку повномасштабного нападу, йдеться в ТСН.
На сторінках російський солдат пише від руки про свою криваву подорож в Україну від першого дня повномасштабного. Відчічає ледь не кожен день свого перебування на нашій землі.
Непримітний зошит серед купи мотлоху в одному із приватних будинків знайшли наші солдати, коли зачищали від окупантів села поблизу Харкова. З одного з приватних будинків російська армія тікала і кидала геть усе: зброю, техніку, документи і один з солдатів покинув його - щоденник окупанта... «Були дивно коли знайшли зошит, тому що він має в собі більше 10 сторінко, де військовослужбовець розписує, як все відбувалось», - кажуть бійці.
ЩОДЕННИК ОКУПАНТА. ПОЗИВНИЙ ПЕС
В описі подій в Північній Салтівці Харкова окупант по-садистські смакуючи кожен постріл артилерії. «Господи, це біла страшна, але гарна ніч. У передмісті Харкова із приватними будинками. У приціл я бачив величезну смугу будинків, до самих багатоповерхівок Харків.
Цієї ночі все поливалось вогнем «Градів». У приціл я бачив, як горіло все. Це біла просто величезна смуга горящих сіл. Небо було криваво-червоного кольору всю ніч. І над нашими «Градами» та над селами. Це було жахливо, але як гарно. Я запам'ятав це на все життя. У пам'яті своїй я відзначив це як кривава ніч», - пише окупант.
Стріляла по Салтівці 25 артилерійська бригада Росії. Як потім сказав один з полонених російських солдатів – робили це навмисно.
Ця «кривава ніч» зі спогадів окупанта - у пам'ять врізалася навічно тим, хто був живою мішеню для ворога.
Український армієць на псевдо «Муфаса» один з тих, хто знайшов щоденник і читав його. Він дізнався, що російський солдат з-під Пскова підписав контракт і в свої 20 став розвідником 25-тої окремої гвардійської мотострілецької бригади із міста Луга. А псевдо мав - Пес.
«Це не був офіцер. Це не був якийсь командир, але це був військовослужбовець контрактної служби. Тобто, він вже проходив службу не перший рік», - зазначає командир спецпідрозділу ЗСУ «Ментол».
За щоденником - в бік українського кордону з околиць російського Бєлгорода Пес на своїй бойовій машині висунувся в ніч на 24 лютого у складі розвідувального батальйону.
Його підрозділ намагався закріпитись на підступах до Харкова. «Це моя перша гаряча точка», - пише він.
Однак, героїчно відзначитись у боях не вийшло. Натомість, з записів 20-річного солдата ще раз можна переконуємося, що російська армія - це армія мародерів. Ледве не в кожній строчці - він описує як наживаються на українському майні російські загарбники. «Ми стали в якомусь селищі, досить багатому. У цьому будинку стояла ще «БМВ» заводиться з кнопки «Старт». Дах відкидається. У якомусь другому домі хлопці знайшли «Додж». Ще «Мустанг» десь білий. Їб** укропська Рубльовка», - описує «Пес».
Автор цього щоденника описує село Циркуни, які всього за кілька кілометрів від Харкова. Звідси добре видно висотки міста.
МАРОДЕРСТВО ОКУПАНТА
Окупанти оточували себе суцільним безладом, де б не були. Навіть там, де сплять. Повсюди де були, лишали по собі суцільний смітник. А всіх речі до яких торкались маркували своїми символами. Нелюди навіть над тваринами знущались...
«Бігав собака і на спині намальовано фарбою «Z» балончиком», - розповідають бійці.
І грабували повсюди, де могли.
Навіть зошит, той в якому писав свій щоденник, «Пес» вкрав. На одній із сторінко він описує будинок із чималим запасом алкоголю, "який я не пив ніколи в житті". А на обкладинці зошита слоган італійської компанії, яка продає алкогольні напої відомі у всьому світі і в Україні зокрема. Тож найморівнише, що то той самий погреб, який описує окупант на цих сторінках був у будинку представника цієї компанії.
Він мав специфічні вподобання. «Хлопці знайшли кинджал. Господи, який він красивий. Очі горять на нього. Попрошу Джамала продати мені його в Росії. Ось, хтось інструмент шукає, хтось ювелірку, хтось ноути та іншу електроніку. А мене цікавить лише зброя», - пише загарбник.
«Військовослужбовці контрактною служби ЗС РФ напряму просто мародерять», - констатують українські військові.
ЗАГИБЕЛЬ ОКУПАНТА
Є в цьому щоденнику одна яскрава деталь, яка видає російську армію і це ті кого Кремль не визнає за своїх. Їх натомість видав 20- річний окупант.
«Ми вперше побачили представників ПВК, хлопців у "носі", (камуфляж такий), кросівках, а не берцах... Ці хлопці - ПВК (найманці),
Приватна Військова Компанія, офіційно їх на території РФ немає, але це тільки офіційно... Ходять чутки, що вони довго не живуть - рік, два - не більше», - пише окупант.
А російськи солдати-контактники ще менше. Автор щоденника встиг списати всього 9 сторінок, так коротко тривала його перша в житті закордонна подорож. "Ми його задвухсотили", - кажуть українські бійці.
«Ех, скільки горілки ще не випито, на своєму весіллі ще не нажерся», - писав він.
Як потім відзвітує Генеральний штаб України, живими з його підрозділу з під Харківщини вибрались геть не всі. «У зв’язку з непоправними втратами в районі Харкова, підрозділи 25 омсбр (Луга) 6-ї Армії залишили зону бойових дій та повернуті до району н.п. Нехотєєвка Бєлгородської області», - заначили у відомстві.
Зі сторінок щоденника зрозуміло – війна, мародерство, пиятика та вбивства - все, що встиг побачити цей молодик за своє не надто довге життя. Цим просякнута кожна сторінка рукопису «Пса». Але чому він його писав, у час коли соцмережі і тік-ток геть витіснили епістолярний жанр. «Він міг поговорити на теми, якими цікавились оточуючи.
Але його ніхто не слухав, він був нікому не цікавий, тому він вів цей щоденник. Людина погано адаптується в соціумі, є прояви агресії. Чим цікавий цей подчерк – загальний інтелект нижче середнього. Емоційний інтелект дуже занижений», - каже графолог Сергій Гонгало.
Вмістити усе, що описане у щоденнику не можливо. Але цей рукопис мають точно побачити якомога більше українців, тож ТСН передає рукопис в музей.
«Сказала б нашим музейним сленгом, це не просто важливий експонат - це бомбезний експонат. Збираємо від 2014 року, і у нас уже 12 тисяч експонатів. Трофейних речей дуже багато, але жодного разу не траплялись такі епістолярні жанри», - зазначає завідувачка відділу Національного музею історії України у Другій світовій Ірина Коцаб'юк.
Ірина збирає артефакти війни Росії в Україні вже дев'ятий рік поспіль. Але таке бачить вперше. Каже, навіть під час Другої світової подібного аж так відверто солдати не писали. «Мабуть не з ким не вдавалось поділитись і він довіряв свої думки лише паперу. Ворога потрібно знати в обличчя. Кожну фразу вивчати, бо так ми можемо дізнатись про їх психологічний стан», - додає Ірина.
Тепер щоденник окупанта стане одним з ключових експонатів у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. І доповнить експозицію "Україна -розп'яття". А свого часу цей рукопис долучать і до судових справ проти Росії, адже на кожній його сторінці описані злочини армії Кремля.
Читайте також:
Математичний "Нобель" в Гельсінкі отримала українка
У Слов’янську у 8 річницю звільнення міста досі є ті, хто сумнівається, від кого прилітають снаряди
Росіяни вже зруйнували в Україні лише інфраструктури на три річні бюджети нашої країни
