Азовцю Торку довелося проповзти кілометр під обстрілами, щоб врятуватися
Азовець Торк — один з українських захисників, які повернулися в Україну в рамках нещодавнього масштабного обміну військового полоненими. У Маріуполі він отримав тяжке поранення, змушений був повзком добиратися до «Азовсталі» та бачив, як гинуть інші військові. А після пережитого вже не боявся полону та повністю довірився рішенню командира полку Редиса.Інтерв'ю із сильним, мужнім та напрочуд позитивним бійцем опублікували на Youtube-каналі «Азова», повідомляє Донбас24.На третьому тижні на деблокаду Маріуполя вже не розраховувалиТоркТорк служить в «Азові» вже близько 4,5 років, наразі він — старший солдат. Він пригадує, що кільце навкруги Маріуполя замкнулося ще наприкінці лютого, а місто було розділене між азовцями приблизно порівну: в одній частині бойові задачі виконували підрозділи розвідки, в іншій — снайпери. На початку березня азовцю вдалося побачитися з коханою дівчиною: він привіз питну воду до підвалу, де вона разом з матір'ю рятувалася від ворожих снарядів. Захисник зробив їй пропозицію та поїхав,
а потім протягом двох місяців не мав жодної інформації щодо подальшої долі нареченої. На щастя, після двох місяців «кочівлі» по укриттях дівчині вдалося виїхати. За словами Торка, вже за 1−2 тижня війни на деблокаду Маріуполя захисники вже не сподівалися: прориватися в місто з української території було б вкрай небезпечно. Однак азовці все ще вірили у можливість екстракції та повністю довіряли рішенням командира полку Денису Прокопенку (Редису).«Всі розраховували на грамотне спілкування Редиса з опонентами… Ми просто чекали, що вони домовляться про обмін або нас спокійно доб’ють літачками», — пригадує він.Про поранення та важкий шлях на «Азовсталь»12 квітня, повертаючись з позиції, Торк підірвався на «розтяжці» та отримав мінно-вибухову травму ноги, зокрема, відкритий перелам та розрив нервів. Йому надали першу допомогу, а за три дні разом з іншими захисниками Маріуполя вони вирішили прориватися на «Азовсталь». Частину «трьохсотих» погрузили в два КРаЗ, інші воїни їхали в машинах та на БТР, а самого Торка посадили в так званий «казак». У районі приватного житлового сектору біля мосту неподалік металургійного комбінату колонна потрапила під щільний обстріл.
«Казак» встряв в яму від снаряду, тож азовцю довелося пересісти на БТР. «Я тримався за одного чоловічка, сидячи на броні. Їдемо ми, аж раптом чіпляємося за гілки — і моя нога ламається вже в іншу сторону… І тут — невагомість — і наш БТР падає в річку… Комусь вдалося виплисти, частина загинула. Мені пощастило, що я сидів на правому борті, адже лівий прижало… Ми сховалися під мостом», — розповідає моторошні подробиці воїн.Однак на цьому його випробування не завершилися. Міст опинився під щільним обстрілом окупантів: вони атакували його впродовж 2,5 годин. Частина захисників одразу рушила до «Азовсталі», а Торк з двома бійцями ЗСУ залишився під мостом. Однак невдовзі їх вбили снайпери: азовцю вдалося чудом вціліти. Добиратися до металургійного комбінату йому довелося повзком: шлях близько одного кілометра зайняв близько 2,5 годин. На мосту він побачив, що в обидва КРаЗи з пораненими були прямі потрапляння — ніхто не вижив.«Я проповз вже кілька цехів та розумів, що або стечу кров’ю, або замерзну — після падіння в річку було дуже холодно… Але мене помітили нацгвардійці… Четверо прибігли з саморобними ношами та погрузили мене в евакуаційну автівку… Ми ще чекали,
доки літаки припинять скидати бомби, і мене відвезли до госпіталю», — каже азовець.«За „неправильні“ відповіді заганяли голку в рану»16 травня Торка з іншими пораненими захисниками «Азовсталі» вивезли до окупованого Новоазовська, а звідти — наступного дня — до реабілітаційного центру в Донецьку. За словами азовця, лікарі там ставилися до них нормально, проте лікування не проводилося: медикаментів у закладі майже не було, операції не робили. Більшість місцевих, з ким йому довелося спілкуватися, — «з промитими мізками».«Ми не мали свободи. Ми сиділи по палатах, виходити можна було лише з охоронцем до вбиральні. Я розумів, що у сусідніх палатах — хлопці з мого підрозділу, проте не міг навіть підійти до них, порозмовляти», — розповідає «Торк».Маріуполець також пригадує, що на одному поверсі було 28 захисників «Азовсталі», а в корпусі — близько 130. В іншому корпусі реабілітаційного центру перебували військові з росії. До Торка приходили місцеві журналісти, щоб задати провокаційні питання, зокрема, чому азовці нападали на руських. Також його возили на допити.
«Мене брали „на підвал“, допитували… Якщо не подобалися відповіді, тикали голкою в рану на руці… Але все нормально, я нічого не сказав… Примушували казати, що Редис поганий, що Тавр пропагує якусь „праву двіжуху“… Вони так вчепились буквально в 2−3 людей — Редиса, Тавра та Калину… Казали, мовляв, давай, нам потрібна інформація про них», — пригадує азовець.Наразі чоловік проходить реабілітацію. Фотографія з коханою дівчиною — єдине, що в нього залишилося з Маріуполя. Тож понад усе мріє нарешті побачитися з нареченою.Нагадаємо, раніше Донбас24 публікував історію маріупольського патрульного, який також нещодавно повернувся в Україну з російського полону.Найсвіжіші новини та найактуальнішу інформацію про Донецьку й Луганську області також читайте в нашому телеграм-каналі Донбас24.ФОТО: Depositphotos
