Андрій Бобрик – один із трьох рятувальників, які після бомбардування Коростеня армією рф допомогли врятувати з палаючого гаража дітей та молодих людей, котрі ховалися у підвалі. Кореспондентам Суспільного Андрій розповів, як разом із колегами витягував з гаража палаючу автівку та як вони голіруч розбирали завали, аби допомогти дітям вибратися із задимленого підвалу. В ніч проти шостого березня війська РФ завдали удару по Коростеню та Овручу — на Коростень росіяни скинули авіабомбу. Рятувальник Андрій Бобрик каже, що основний удар прийшовся на вулицю Ковальського. Тієї ночі він та його колеги з 3-го пожежно-рятувального загону міста Коростеня виїхали на ліквідацію наслідків авіаударів. "Зона ураження тоді була саме у цьому місці, — говорить Андрій. –—Сюди (на вулицю Ковальського — ред.) потрапила осколкова ракета від літака, внаслідок чого було зруйновано дуже багато приміщень, а будинків, які зазнали ушкоджень, було ще більше. Росіяни скинули авіабомбу ФАБ-500, яка залишила вирву і призвела до масового руйнування та загибелі і травмування людей. В одній будівлі ми деблокували бабусю,
але, на жаль, господар того будинку загинув від осколкового поранення у голову. Навпроти загорівся гараж, в якому, як пізніше з"ясувалося, знаходилися діти". Автор: Андрій Бобрик. Коростень, 12 липня 2022 року. Фото: Суспільне Житомир У підвалі гаража після оголошення повітряної тривоги того вечора переховувалися п"ятеро людей. "Там були два мої сини: старшому — двадцятий рік, а меншому — 11, дві мої племінниці та дівчина старшого сина", — розповідає коростенець Руслан Барановський. Автор: Руслан Барановський показує, де ховалися діти. Коростень, 12 липня 2022 року. Фото: Суспільне Житомир "Я був у підвалі з дітьми, — каже Денис Барановський. — Звідти ми чули гул винищувачів. В якийсь момент усе почало трястися і шуміти. Я бачив, як крутилася вентиляційна труба підвалу і зрозумів, що треба діяти. Закликав усіх не панікувати і спробував підняти кришку підвалу, але, на жаль, у мене нічого не вийшло, бо вона була завалена. Тоді я вже бачив пожежу — у гаражі горіла задня частина машини". Автор: Денис Барановський. Коростень, 12 липня 2022 року. Фото: Суспільне Житомир "Усе палало і гуло — ми тих дітей і не чули,
— говорить Андрій Бобрик. — Навіть не знали, чи живі вони, аж доки їхній тато не сказав нам, що вони вийшли на зв"язок і сказали, що вони там. Їх треба було рятувати. Проблема в тому, що автівка, під якою знаходився підвал, уже вся палала і витягнути її було дуже складно. Ми вирішили спробувати взяти її на буксир – тросами причепили палаюче авто до пожежного автомобіля і витягнули його з гаража. А потім вже разом з начальником караулу Сергієм Маліневським і рятувальником Сергієм Ляшуком увійшли до палаючого гаража. Всі конструкції були порушені. Дах впав. Ми голіруч розгрібали це все, поки не почули і не побачили старшого хлопчину, який маякував нам ліхтариком". Автор: Палаючий гараж, з якого рятували дітей. Коростень, 12 липня 2022 року. Фото: Андрія Бобрика Світив ліхтариком, аби дати знак рятувальникам, що вони тут, у підвалі, живі, каже Денис. Уже на той час, за його словами, в гаражі було значне задимлення, через що у підвалі стало важко дихати. "Дякувати Богові, діти не постраждали, — розповідає журналістам Руслан Барановський. – Допомогло і те, що старші діти здогадалися змочувати ганчірки водою і притуляти їх до дихальних шляхів.
Дуже страшно було за дітей — я живу заради них і дуже вдячний нашим хлопцям-пожежникам, що вони їх врятували". Автор: Руслан Барановський. Коростень, 12 липня 2022 року. Фото: Суспільне Житомир Денис все зробив правильно, говорить Андрій Бобрик – і в частині контролювання ситуації для уникнення паніки, і в алгоритмі дій під час надзвичайних ситуацій. "Таким чином ми знайшли вихід та добралися до дітей, почавши по одному діставати їх з цього приміщення. Старший хлопець допомагав нам витягувати молодших дітей, яких ми далі вже виносили на повітря", — каже рятувальник. Автор: Коростень, 12 липня 2022 року. Фото: Суспільне Житомир У відповідь на подяку Дениса та Руслана Барановських за порятунок Андрій Бобрик говорить, що рятувати – це його робота. У критичні моменти для нього, як і для всіх рятувальників, ціна власного життя відходить на задній план. "Ми цінуємо кожне життя, а тим більше — життя наших дітей. Вони — це золотий фонд нашої нації, наше майбутнє. Рятуючи їх, рятуємо своє майбутнє", — каже Андрій. Джерело: Суспільне.Новини Купатися на пляжі в Новограді не варто: результати дослідження води в Случі
