Цьому чоловікові 42 роки. Його позивний «Семияр». У добровольчому формуванні територіальної громади він уже третій місяць.
Про походження позивного каже коротко:
— Я сам рідновір. І Семияр — один зі старослов’янських богів.
У руках чоловік тримає сучасну напівавтоматичну зброю.
— Це в мене карабін Z-15. Під час окупації мого населеного пункту сусід, який із родиною евакуювався, віддав мені цю зброю на зберігання. Коли повернувся й дізнався, що я пішов до добровольчого формування, залишив мені карабін і сказав: «Бери. Якщо налускаєш орків, це буде найкраща мені подяка за зброю»… Калібр тут натовський — 5,56. Набої купляю собі сам — 40 гривень за штуку.
— Коли тільки почалися бойові дії, то в мене була малокаліберна гвинтівка і я, можете уявити мою ненависть до окупантів, з нею йшов на танки… Тоді ж зустрівся з хлопцями з мого населеного пункту, у яких була краща військова підготовка. Разом із ними я партизанив… Допомагали нам і ті, хто залишились, і ті, хто поїхав. Люди, які евакуювались, телефонували нам, розповідали, де вони залишили у своїх домівках паливо, продукти.
Казали, щоб ми брали все, і головне — щоб вижили, — пригадує доброволець.
Відповідаючи на запитання щодо цивільної професії, «Семияр» знімає рукавичку й показує на відсутній великий палець на лівій руці:
— До цього був столяром. 25 років відпрацював.
Чоловік запевняє, щоб бути членом ДФТГ — мотивації в нього вистачає:
— Під час окупації рαшиcτи спалили квартиру моєї сестри. Але я тут тому, що хочу бути максимально готовим до зустрічі з ворогом. Бо коли окупанти пішли з мого населеного пункту, то було відчуття, що вони повернуться.
— За три місяці тренувань, завдяки надзвичайно високому рівню наших інструкторів, я багато чого навчився у військовій справі. Принаймні скористатися зброєю й технікою, яка є в нас у підрозділі я точно зможу. І знаєте, не лише я, а всі, хто навчається поряд зі мною. Бо саме для цього ми сюди й прийшли.
