Очевидно, російське командування хоче змусити ЗСУ перекинути українські війська на інші ділянки фронту чи, хоча б, досягти аби яких поставлених цілей та вивільнити частину власних сил. Інтенсивність атак наростає, але… схоже, призводить лише до розтрати й так недостатніх ресурсів без значного ефекту.
Важкі бої йдуть у 20-25 кілометрах на північний захід і на північ від Слов’янська, на території Святогірського національного парку. Росіяни атакували Мазанівку та відступили. Водночас, здається, ЗСУ провели успішну контратаку трохи далі на схід: бої йдуть у Пришибі та є ще непідтверджені відомості про те, що українські війська форсували Сіверський Донець та забезпечили собі плацдарм на його східному березі. На всій ділянці фронту на північ від Слов’янська та на захід від Ізюма продовжуються артобстріли; російські націлені на позиції ВСУ та прифронтові міста; українські війська послідовно руйнують лінії комунікації армії агресора: наприклад, у мережі з’явилися фотографії зруйнованого залізничного мосту біля Грушівки, близько 10 км на захід від Куп’янська.
Війська рф провели масовану атаку у напрямку Сіверська – відійшли з великими втратами.
Артилерія ЗСУ знищила тим часом склад боєприпасів у Родаковому, 75 км на південний схід від Сіверська та близько 20 км на захід від Луганська.
У районі Бахмута росіяни атакували за підтримки артилерії та авіації у напрямку на Бахмутське, Соледар, Майорськ, Зайцеве та Вершину. Усі атаки відбиті.
Тривають бої на південь та південний захід від Авдіївки. Йдуть важкі бої в Новомихайлівці (30 км на південний схід від Донецька), поки росіяни та війська так званої «днр» досягли там часткового успіху.
На Харківському напрямку росіяни продовжують артобстріли, ракетні та авіаудари; у тому числі й по цивільних цілях. Обстрілюють як прифронтові міста, так і Харків – атака в ніч із 15 на 16 серпня була однією з найсильніших з початку війни.
Російські війська намагалися просунутися до Новогригорівки (приблизно 36 км на північний захід від Херсона), але відступили. Також вони безуспішно намагалися покращити свої тактичні позиції у районі Білогірки (біля плацдарму на річці Інгулець) та провести розвідувальну операцію боєм у Осокорівці, біля кордону Херсонської та Дніпропетровської областей.
Ймовірно, рф перекидає чеченські підрозділи до Херсонської області як поліцейські сили: для того, щоб зупинити дезертирство російських військ. ВКС завдали 14 авіаударів уздовж лінії зіткнення на Херсонщині, більшість з яких було зосереджено на українських позиціях у районі інгулецького плацдарму та на північний захід від Херсона. Традиційно, росіяни обстрілювали мирні тилові міста з РСЗВ та важкої артилерії (у тому числі Нікополь, Марганець та Миколаїв). ЗСУ продовжували завдавати ударів по російських складах боєприпасів та опорних пунктах на південній осі. Оперативне командування Південь повідомило, що українська авіація завдала ударів по двох російських опорних пунктах та двох складах боєприпасів та військової техніки у Новопетрівці та Максимівці, за 53 та 40 км на захід від Миколаєва. Українські ракетно-артилерійські підрозділи також знищили російський логістичний вузол у Сухому Ставку, неподалік українського плацдарму на північному заході Херсонської області. Про Джанкой та Гвардійське можна не поширюватися — досить привести думку МО Великобританії з цього приводу:
«У Джанкої та Гвардійському розташовані два найважливіші російські військові аеродроми в Криму. Джанкой також є ключовим автомобільним та залізничним вузлом, який відіграє важливу роль у постачанні російських військ на півдні України. … масштаби збитків поки що не зрозумілі, але російське командування, швидше за все, буде дедалі більше стурбоване очевидним погіршенням ситуації з безпекою в Криму, який є тиловою базою для окупантів».
Якуб Яновський (Oryx) повідомляє про абсолютно підтверджені 16 серпня російські втрати: 3 танки;
2 БТР та БМП;
1 БПЛА;
1 автомобіль. У рф триває створення «добровольчих» батальйонів – повільно та не дуже успішно. Наприклад, Брянська область формує нову неназвану «добровольчу» частину із 350 військовослужбовців, до якої, за повідомленнями, на цю мить зараховано 77 осіб. Обласне керівництво пропонує одноразову виплату у розмірі 210 000 рублів (близько 3400 доларів США) за три місяці; проте їм довелося уточнювати, що набір триватиме до 31 грудня. Український центр стратегічних комунікацій повідомив, що «добровольчий» танковий батальйон «Кузьма Мінін» у Нижегородській області набрав лише 30 новобранців із бажаних 160.
Якщо це правда, то можна припустити, що російські федеральні суб’єкти не можуть створити повністю укомплектовані добровільні загони. На окупованих територіях продовжуються заходи щодо їх інтеграції до складу рф та з насильницької мобілізації.
Чому росіяни так поспішають? «Український уряд, ймовірно, відчуває необхідність розпочати наступ до зими, щоб зберегти підтримку Заходу» — пише Мік Райян і в цьому є сенс Успішний український контрнаступ може остаточно переламати перебіг війни на користь України. Та зробити його неможливим або хоча б затримати, перехопити ініціативу – головне завдання російського командування на цьому етапі. Але – за наявних умов – це дуже складно. Московські генерали зараз дуже мало впливають перебіг війни. На її перебіг зараз впливає в основному «здатність України концентрувати та координувати сили, необхідні для ближнього бою, інженерної підтримки, артилерії, підтримки з повітря, зв’язку, логістики, психологічних операцій, РЕБ тощо. Наступальні операції вимагають великих витрат засобів розвідки (щоб знайти, позиціювати та знищити супротивника), артилерії, ракет, бронетехніки та забезпечення мобільності (інженери). Потрібно безліч всього цього, об’єднаного в бригади та дивізії. Це має бути підкріпленим навчанням та тренуванням. Нарешті, стратегічна підтримка також буде потрібна. Українська промисловість та західні донори допомоги мають надати зброю, боєприпаси, розвіддані та іншу підтримку для наступу. Наступальні операції надзвичайно дорогі у військових матеріалах та боєприпасах».
