Зранку 4 вересня настав «кінець гри» для останнього підрозділу ВДВ рф на південних околицях Високопілля. Після невдалої спроби БТГр 126-тої бригади берегової оборони рф відбити Потьомкіне та Ольгине в 60-тої бригади ЗСУ і забезпечити росіянам безпечний сухопутний проїзд до цих населених пунктів вагнерівцям довелось евакуйовувати вояків 126-тої бригади. Бійці ПВК «вагнер» звітували, що їм вдалося «розблокувати» солдатів і вивести їх, але українці показали кілька фото захоплених російських бійців і частину розбитих танків та БМП.Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на Телеграм-канал Аналітика: переклади і першоджерела.
Херсонщина. Північ.
На той час російські операції в Ольгиному, Високопіллі та Потьомкиному були радше стримувальними, оскільки росіяни втрачали всі свої опорні пункти на схід, зокрема Нововознесенське, Миролюбівку, Петрівку та Хрещенівку і відходили до нової «лінії», що пролягала, приблизно, від Старосілля до Черешневого, Нововоскресенського, Біляївки, Українки, до Шевченківки… Утримувалось росіянами лише Архангельське: українці були (і залишаються)
всередині, але, мабуть, досі не контролюють його.
Поки що все було ніби «під контролем» — якби лиш не нова проблема на сході. «Розгромлена/знищена» українська 128-ма гірсько-штурмова все ще брала участь у штурмі Хрещенівки та Шевченівки.
Ймовірно, разом з іншим підрозділом ЗСУ (українці не атакують, якщо не можуть робити цього з двох напрямків), вони розтрощили БТГр 83-тьої гвардійської бригади десантників та обійшли її позиції, що залишилися, десь між Золотою Балкою та Михайлівкою. Агентурна розвідка повідомляє, що станом на вчорашній ранок українці фактично досягли району між Українкою та Новоолександрівкою, не залишаючи штабу XX армійського корпусу жодного іншого вибору, як тільки евакуювати через річку Дніпро те, що залишилося від 83-тьої.
Можливо, на «підтвердження» цього пізніше, 5 вересня, з’явилися чутки, що Південний військовий округ росії кинув дві БТГр у напрямку Нової Каховки: одну з Нижніх Сірогозів (південь Запоріжжя), іншу – з окупованого Криму через Преображенку…
Центр. Не маю жодного припущення, чому ЗСУ все ще приділяє увагу цьому регіону: як на мене,
це без сенсу. Можна лише здогадуватися, що, враховуючи події, які відбуваються на інших ділянках цього поля бою, українці «щасливі» підтримувати одержимість росіян Інгулецьким плацдармом і спонукати їх до додаткових контратак.
Насправді, принаймні за словами вишєстоящіх органів, це єдина ділянка лінії фронту в Херсонській області, яка варта уваги. Можливо саме тому вагнерівці розповідають про повну відсутність повітряної та артилерійської підтримки північного відтинку….?
Принаймні нині у росіян вимальовується чітка закономірність в реакціях на події там: вони відступають з локації, не згадують про це у звітах, а потім підкреслюють, що вони несамовито «контратакують та знищують», …. і що все гаразд — адже можуть продемонструвати деякі візуальні докази знищених або захоплених українських БМП. Авжеж, за словами кількох російських балакунів у соцмережах, вони вже тричі «знищили» весь плацдарм…
Інша ситуація в північному секторі, де судячи з повідомлень, повітряно-космічні сили росії дуже активні. 4 і 5 вересня надходили повідомлення про рейди типу «насипай, кудись та й влучиш»,
що здійснювались з Сухого Ставу та Білої Криниці.
Тим часом українці не лише звільнили Благодатівку, а й прорвались на південному сході та звільнили Костромку , ще більше розширивши плацдарм.
Південь. Ситуація на півдні наразі нагадує морський бій, у якому одна сторона обмежена у діях «утриманням островів», а інша ‒ «маневрує своїм флотом поміж тих островів». Тими «островами» слугують укріплені російськими військами села: їх «оточують» українці, що маневрами заходять у фланги та в тили. Що тримає російську «лінію фронту» купи ‒ то це артилерія ЗС рф: їхні дії часто гальмують просування українців чи змушують їх відступити ‒ або й рушити далі вперед, щоб уникнути вогню.
Вважайте, російська військова доктрина зосереджена довкола ініціативних/атакувальних дій до такої міри, що можна цілком впевнено сказати, що «атака ‒ це все, на що дійсно здатні ЗС рф».
З тих уривків та шматочків повідомлень, які надходять з найрізноманітніших джерел, складається десь така картина (з півночі на південь):
Благодатне: українське
Киселівка (Миколаївської області): російська
Вавилове і Центральне:
російські
Шмідтове: українське (було в центрі 2-ї лінії оборони росіян)
Новокиївка: російська
Любомирівка: українська
Тернові Поди: українські
Зелений Гай: український
Барвінок: український
Крутий Яр: спірний
Киселівка (та, що біля траси М14): спірна (до слова, на жаль)
Солдатське: українське
Правдине: українське
Паришеве: українське
Олександрівка (на узбережжі): українська
Серед звітів про те, що росіяни знову від 4 вересня контролюють Томину Балку («підтверджено» українцями, які завдали удару по місцевому складу боєприпасів: він станом на сьогоднішній ранок досі палав), «найвидовищнішими» були агентурні повідомлення вранці 5 вересня про те, що українці контролювали Білозерку.
Українці мають «розв’язані руки» та можуть перекинути один чи два підрозділи «поміж» місцевими опорними пунктами росіян ‒ аж так глибоко. Проте я не можу напевне сказати, чи дійсно українцям вдалося звільнити Білозерку, через брак доказів.
… але якщо вони це зробили, то вони заїхали глибоко у південний фланг російському «Форту Чорнобаївка» (включно з Міжнародним аеропортом «Херсон»).
Нагадаємо,російське вторгнення: сто дев’яносто шоста доба.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото:телеграм-канал
