Псевдо-журналіст Олег Грушко, який донедавна був фактичним редактором окупантської газети .
В цій посаді Грушко засвітився в сюжеті окупантського телеканалу про відкриття фейкового навчального закладу на базі захопленої росіянами Херсонської державної морської академії.
Олега Грушко назвали одним з організаторів церемонії відкриття. На відео можна побачити, що ця церемонія проходила в майже порожній актовій залі академії. Там - лише невелика кількість курсантів і викладачів-колаборантів, а також представники окупаційної влади.
Перед майже порожнім залом виступав "почесний гість" - так званий "заступник голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області" Кирило Стремоусов.
Олег Грушко - херсонський псевдо-журналіст, один з місцевих метрів і палкий шанувальник СРСР.
Після російської окупації Херсонської області Олег Грушко став колаборантом. Період вагань був нетривалим, і 9 травня Грушко був помічений серед , написаний в дусі російської пропаганди. Однак після того, як факт його колаборантства став загальновідомим, Грушко деактивував свій сайт і відійшов від справ.
Але він не відійшов від справ, а став фактичним редактором основного друкованого органі окупантів на Херсонщині - газети -колаборант - Євген Білий.
Черговий кар'єрний стрибок Олега Грушка, скоріше за все, відбувся внаслідок того, що колаборант отримав від підписував власним прізвищем лише статті на історичну тему. Антиукраїнські статті, у тому числі - з образами на адресу відомих херсонських громадських діячів і журналістів, публікувалися анонімно.
Ймовірно, в умовах критичного кадрового голоду і величезної потреби окупантів в місцевих кадрах в структурах посадах, щоб після деокупації мати надію на те, що вдасться уникнути відповідальності за зраду.
Але окупанти, схоже, все прийомом колаборантів із визволеної частини Харківської області. Якщо не вдасться втекти, то доведеться відповісти за зраду згідно з українським законодавством.
Нагадаємо, Служба безпеки України показала обличчя ще двох поліцаїв Херсонської області. Деанонімізація торкнулась Володимира Трепетіна і Максима Мазилкіна.
